Актуально
Розділ 6. Сучасні теорії мотивації праці
Теорія мотивацій Зигмунда Фрейда
|
Зигмунд Фрейд (6 травня 1856 р.- 23 вересня 1939 р.) |
Відомо, що головним регулятором людської поведінки є свідомість. За Фрейдом, свідомість являє собою айсберг, і те, що ми можемо побачити, є лише незначною його частиною; за покровом свідомості прихований глибинний "пласт", не усвідомлюваних особистістю могутніх прагнень, потягів, ваблень, бажань. Фрейд зіткнувся з тим, що ці неусвідомлені переживання і мотиви можуть серйозно ускладнювати життя і бути причиною нервово-психічних негараздів. Саме це спрямувало його до пошуків шляхів позбавлення від конфліктів між тим, що говорить свідомість людей, і таємничими, "сліпими", несвідомими прагненнями. Так народився фрейдівський метод зцілення душі, названий психоаналізом. Його методологія пізнання суспільних явищ вимагала розкриття несвідомих механізмів, що лежали в її основі.
Психодинамічна природа обумовлена постійними конфліктами різних рівнів свідомості людини (свідомого і несвідомого), її структурних компонентів психіки.
Свідомість людини, за Фрейдом, складається із трьох основних компонент.
1. Власне свідомість - тобто те, що людина усвідомлює на даний момент часу (що я зараз бачу, їм, читаю).
2. Передсвідомість - тобто те, що людина може згадати протягом деякого проміжку часу (що я колись бачив, хотів би з'їсти, читав подібне).
3. Підсвідомість.
Фрейд розглядав організацію психічного життя у вигляді моделі, що мала своїми компонентами психічні інстанції:
1. "Ід" (Воно) - найбільш примітивна інстанція, яка охоплює все природжене, генетично первинне, підпорядковане принципу задоволення, і таке, що нічого не знає ані про реальність, ані про суспільство. Вона від початку ірраціональна й аморальна; передбачена генетично; її вимогам має відповідати інстанція "его" (Я).
2. "Его" (Я) - відповідає принципу реальності, що виробляє низку механізмів, які дають змогу адаптуватися до середовища, справлятися з його вимогами. Я - поняття, що означає суб'єкт навмисних дій, в яких особистість віддає собі звіт і за які вона несе відповідальність. Я - продукт індивідуального досвіду.
"Его" - посередник між стимулами, які йдуть як із зовнішнього середовища, так і з глибин організму, з одного боку, а також відповідними рухомими реакціями - з іншого. До функцій "Его" належать самозбереження організму, відбиття досвіду зовнішніх впливів у пам'яті, запобігання загрожуючим впливам, контроль над вимогами інстинктів (що виходять з "ід").
3. "Супер-Его" (над-Я) - є джерелом моральних і релігійних почуттів, яке контролює і карає. "Супер-Его" - продукт впливів, що виходять від інших людей. Воно виникає в ранньому дитинстві і залишається майже незмінним у наступні роки. Над-Я утворюється завдяки механізму ідентифікації дитини з батьком, який є для нього моделлю.
Якщо "Его" прийме рішення чи зробить дію на користь "ід", але всупереч "супер-Его", тоді "ід" відчує покарання у вигляді ефорів совісті, почуття провини. Оскільки над-Я бере енергію від "ід", над-Я часто діє жорстоко. Від напружень, які відчуває під впливом різних сил, Его рятується за допомогою спеціальних "захисних механізмів" - витіснення, раціоналізації, регресії, сублімації тощо.
Витіснення - означає не довільне усунення зі свідомості почуттів, мислей і прагнень до дії. Переміщуючись у сферу несвідомого, вони продовжують мотивувати поведінку, чинять на нього тиск, переживаються у вигляді почуття тривожності.
Регресія - спуск на примітивніший рівень поведінки чи мислення.
Сублімація - єдиний позитивний захисний механізм, шляхом якого заборонена сексуальна енергія, переміщуючись на несексуальні об'єкти, розряджається у вигляді діяльності, прийнятної для індивіда і суспільства. Різновидом сублімації є творчість.
Учення Фрейда стало відомим завдяки тому, що проникло в таємниці безсвідомого. Він відкрив складні, конфліктні відносини між свідомістю і неусвідомлюваними психічними процесами, що відбуваються поза поверхнею свідомості, по якій ковзає погляд суб'єкта під час самоспостереження. Сама людина не має перед собою прозорої, ясної картини складного механізму власного внутрішнього світу з усіма його течіями, бурями, вибухами. Тут на допомогу покликаний прийти психоаналіз із його методом "вільних асоціацій". Відповідно до біологічного стилю мислення Фрейд виокремив два інстинкти, які рухають поведінку:
1. Інстинкт самозбереження.
2. Сексуальний інстинкт, який забезпечує зберігання не індивіда, а всього виду (лібідо).
Несвідоме трактується як сфера, насичена енергією сліпого інстинкту, лібідо, що не знає нічого, окрім принципу задоволення, яке людина відчуває, коли ця енергія розряджається. Досліджуючи свої власні сновидіння, 3. Фрейд дійшов висновку, що "сценарій" сновидінь, ніщо інше, як код таємних бажань, що задовольняється в образах-символах цієї форми нічного життя.
Ідея полягає у тому, що на наше повсякденне життя впливають не-усвідомлені мотиви ("Психопатологія повсякденного життя", 1901 р.). Різні помилкові дії, забування імен, описки за звичай прийнято вважати випадковостями. Фрейд визначив, що в них проявляються скриті мотиви, тому що нічого випадкового у психічних реакціях людини немає - все причино обумовлено. В іншій роботі ("Гостроум і ставлення до безсвідомого", 1905 р.) він інтерпретує жарти і каламбури як розрядку напруги, створеної обмеженнями, які накладають на свідомість індивіда різні соціальні норми.
Значну увагу Фрейд приділяв виявленню рухомих сил, які зсередини дають спрямованість людського розвитку. Такими рухомими силами у психоаналітичному вченні визнаються потяги, ваблення людини. На розкриття їхньої природи спрямовувались основні зусилля.
3. Фрейд вважав, що "потяги, а не зовнішні подразники є справжніми двигунами прогресу" і, що "подразнення потягів виходять не із зовнішнього світу, а зсередини організму" [89].
Незалежно від того, з чим має справу людина, чи із зовнішньою дійсністю, чи з якимись продуктами діяльності, наприклад мислення (фантазії, мрії, ілюзії), - все це може сприйматися нею як психічна реальність. Тому він висловлював думку про те, щоб "не робити відмінності між фантазією і дійсністю" [87].
Специфіка полягає у тому, що до уваги береться лише психологічне значення зовнішнього світу. Інша особливість - основним об'єктом досліджень у 3. Фрейда стає специфічна форма реальності. Вивчається не просто внутрішній світ людини, а та сфера психічного, в рамках якої відбуваються суттєві і значимі для людської життєдіяльності процеси і зміни, що спричинюють вплив на організацію всього людського буття.
3. Фрейд не лише розглядав взаємовідносини між двома сферами людської психіки, тобто свідомим і несвідомим, а й прагнув розкрити змістовні характеристики найнесвідомого психічного, виявити ті глибинні процеси, які відбуваються по той бік свідомості; привернути увагу свідомості до необхідного душевного руху, і тим самим вирішувати внутрішні конфлікти.
