Десяту дитину – у 50 років

Автор/джерело -  © “Високий Замок”

У пологовому відділенні Львівської обласної клінічної лікарні народилася дівчинка – десята дитина у сім’ї Копанишиних. Багатодітній матусі зробили кесарів розтин. Розроджувати 50-річну жінку природним шляхом лікарі не наважились…

У її віці стають бабусями, а Ганна Копанишин не побоялась стати мамою.

«Вона у нас з 2 червня спостерігається, – каже завідувач акушерського відділення Володимир Солощенко. – Додому не відпускали, бо живе далеко від Львова – в селі Боберці Турківського району, на кордоні з Польщею. Та й повінь налякала. Як би дісталася міста?”.

До Львова Ганну “відрядили” вперше – дев’ятьох дітей жінка народила у районній лікарні. А от за десяту ніхто не хотів братися – медики боялися ускладнень. “Не вмив рук” хіба Солощенко: “Прийшла до мене, сказала, що хоче народжувати. Погодився допомогти”. Лікар розповідає, що пологи у Ганни приймав не вперше. 12 років тому працював у районній лікарні. Тоді жінка народжувала шосту дитину… “Років 20 тому кожна п’ята породілля була багатодітною мамою. 5-6 дітей – то була норма. Народжували і в 40, і в 50, – ділиться спогадами. – Був випадок: приймав пологи у 52-річної. А сьогодні – то велика рідкість: стільки дітей народити і в немолодому віці знову наважитись”.

Поповнення Ганна не планувала. Різниця між новонародженою і наймолодшою донедавна донькою – майже 10 років. Але Бог розсудив по-іншому і подарував жінці симпатичну здорову донечку. Лікарі поставили немовляті високу оцінку – 8-9 балів за 10-бальною шкалою Апгар. Важить маля 4 кілограми, зріст – 52 см. Жінка знала, хто народиться, – УЗД не помилось у “прогнозі”. Та й інтуїція допомогла “визначитися” зі статтю. Як-не-як, має досвід… Володимир Солощенко зітхає з полегшенням: “Хірургічне втручання минуло без ускладнень. На 4-5-й день випишемо”.

Попри те, що в жінки – купа дітей, не поспішають тішити її онуками. Наразі має лише одного – однорічного Миколку від 22-річної доньки Марусі – четвертої за ліком. Старшому – Василеві – 27 років. Одружений, працює в Києві. Перетягнув в столицю і свого брата Михайла. Третя “по рангу” – 23-річна Галина. Після народження Галі Бог ощасливив жінку трьома донечками – Марійкою, Надею і Оксаною. Дорослі діти живуть окремо, але постійно приїздять до батьків, допомагають, хто чим може. Школярі – дев’ятикласник Мар’ян, семикласник Микола і третьокласниця Леся – чекають повернення мами чи не найбільше. Багатодітна Ганна – головний годувальник в сім’ї. Батько Василь – інвалід ІІ групи, працювати не може…

Жінка так і не отримала звання “Мати-героїня”. А за трьох неповнолітніх дітей отримувала в місяць… 150 гривень матеріальної допомоги. Донька Галина зі сльозами на очах зізнається, що її сім’я не чекає подачок від держави: “Мені легше зі зарплати віддавати мамі ті 150 гривень, ніж знову ходити по наших установах, просити, принижуватись”. Дівчина розповідає, як скликали комісії, як вирішували, скільки грошей треба виділити на потреби багатодітної родини. Договорились… “до ручки”: “Не належить до виплати”. Жінка працювала продавцем, ще й земельний наділ мала, бульбу вирощувала. А земля – це “живі гроші”... Цього року навіть не подавали документи на оформлення виплат. Втомились боротися.

“Вітаю вас з поповненням!”. Ганна всміхається у відповідь, говорить коротко. Що – важко розчути. За час перебування в палаті промовляє від сили кілька слів. Для її сусідок, що не можуть навіть голови підвести, і одна репліка – справжній подвиг… “Як назвете?” – запитую. “Богданою. Бо це дитя – Богом дане. А похрестимо Іванкою, бо народилась на Івана Купала”…