Пересидіти в селі

Автор/джерело -  © Олександр Кириленко, «24» 

Те, про що мріяли багато корінних городян, стає реальністю. Київ масово покидають приїжджі, а услід за ними - і кияни, які вирішили перечікувати кризу в невеликих містах і селах.

Кияни штурмують Полтаву

Олександр Єльшин народився і виріс в Києві. Зареєструвавшись приватним підприємцем, він два роки надавав піар-послуги політикам і різним компаніям. Але зараз, ясна річ, така допомога мало кому потрібна. Єльшин довго думав, чим би зайнятися, і у результаті вирішив виїхати з Києва в село, а свою «двушку» на Троєщині здавати. Якщо вийде, звичайно, адже нині в столиці чекають своїх постояльців 17 тис. квартир. «Так, здати квартиру, напевно, буде непросто, але в Києві я жити більше не можу. Проїзд в транспорті подорожчав, продукти теж, батареї холодні. А так придивлюсь собі невеликий будиночок в селі. Коли всіх скорочують і зарплати не платять, натуральне господарство стане в нагоді - треба ж якось виживати».

Лариса Береза, мешканка Полтави, говорить, що Олександр Єльшин - зовсім не оригінал. Її знайомі, що живуть в селі, розповідають, що кияни масово скуповують будиночки під Полтавою. $4 тис., які просять селяни за нерухомість, - для жителів столиці все ще не найбільші гроші. «Ось зараз мої сусіди продають хатину. До них постійно ходять, телефонують, цікавляться. Думаю, це тільки початок масового переселення народів».

Людмила Шангіна, експерт Центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова, теж так вважає. Говорить, в провінцію переїздили і під час кризи 1990-х, правда, зачепило це в першу чергу людей непрацездатного віку. Зараз же, можливо, багато хто захоче сумістити вигідну інвестицію з необхідністю. Наприклад, Олег Нікітенко, співробітник одного із столичних телеканалів, придивляється собі будиночок в селі саме з такою метою. «Я шукаю собі підстрахування у разі форс-мажору - звільнення тобто. Якщо роботи не буде, єдиний вихід - пересидіти смутні часи в селі. Там є город, живність якусь можна завести. А потім, коли все налагодиться, будинок можна буде вигідно продати».

Ясна річ, що будиночки під Києвом багатьом не по кишені, а ось за сотні кілометрів - цілком. За словами ріелтора Максима Ніцинського, сильно активізувався попит на будинки в Черкаській і Дніпропетровській областях.

Валіза, вокзал, Кролевець

Якщо Олександр і Олег тільки роздумують про те, щоб проміняти мегаполіс на село, деякі вже давно так зробили. І цілком задоволені життям. Корінна киянка Надія Нікішкіна два роки живе в Сумській області в місті Кролевець. У райцентр за 400 км. від Києва - з розбитими дорогами, простоюючими підприємствами і середньою зарплатою в 500 грн. вона переїхала цілком усвідомлено. «У Києві у мене було все - і власна двокімнатна квартира на вул. Лайоша Гавро, і робота головного бухгалтера із зарплатою в 6 тисяч гривень, родичі, друзі. Але це все перестає радувати, коли ти по дві години в переповненій маршрутці добираєшся на роботу, а на вулиці задихаєшся від усюдисущого гару», - говорить 55-річна Надія. Жінка давно замислювалася про переїзд, але розпрощатися із столицею зважилася, лише коли дізналася, що хвора на цукровий діабет. Переїхати в Кролевець порадила колега, яка активно рекламувала рідне місто. «Оточений лісом, неподалеку річка Десна, є залізниця, до того ж поряд пряма траса на Київ. Ціни на продукти і одяг набагато нижче київських, а житло і зовсім копійчане - зняти «двушку» коштує 150 грн.», - згадує Надія.

Тепер вона з чоловіком живе в 10-кімнатному будинку, який купила рік тому за $20 тис. Надія займається господарством, чоловік співає в місцевому хорі, а свою квартиру в столиці вони здають. «Не порівняти з життям в Києві! Від сили нам вдається витратити $400 в місяць. А навколо свіже повітря, тиша і спокій».

Когось возити

Скільки чоловік покинуло Київ останнім часом, не береться сказати ніхто. Але в наявності те, що на дорогах стало менше машин, а в метро - пасажирів. За даними Олександра Сергієнка, керівника Інституту міста, якщо у вересні метрополітен перевіз 63 млн. пасажирів, то в жовтні - вже 47 млн. У тролейбусах-автобусах - та ж історія. У вересні вони перевезли 104 млн. чоловік, а в жовтні, ще до підвищення тарифів, - 85 млн. «Відтік людей є, причому дуже серйозний. Заявок на біржі праці стає менше, хоча лави безробітних зростають. Про що це говорить? Про те, що приїжджі виїжджають додому, де хоч би є свій дах над головою», - говорить він.

Першими покинули місто наїжджі будівельники. Ірина Шевченко, директор київського агентства «Прайм», підтверджує: приватні гуртожитки Києва - їх близько 80 - порожні: «Якщо ще влітку ми заселяли не менше 50 будівельників в місяць, то в жовтні, наприклад, до нас звернулося всього шестеро. А ті, хто був забезпечений кімнатами в гуртожитку, з'їжджають - причому сотнями».

Раніше експерти говорили, що Києву відтік кадрів не обіцяє нічого хорошого. За словами Людмили Шангіної, деякі галузі обслуговували виключно іногородні - транспорт, будівництво, торгівля, комунальна сфера. Не виключено що нині і корінні кияни не будуть гидувати «брудною» роботою.