Українців примушують працювати на халяву, бо так ними легше маніпулювати

Автор/джерело -  © Євген Солонина, “Радіо Свобода ” 

Роботодавці заборгували українцям понад півтора мільярди гривень, повідомляє “Держкомстат”. Профспілки звинувачують у цьому уряд та керівництво підприємств.

Тоді як урядовці говорять про... зниження заборгованості, передусім у державному секторі, а промисловці пояснюють все кризою й податковим тягарем.

Останні дані Держкомстату: на кінець серпня українські роботодавці завинили своїм працівникам 1 мільярд 560 мільйонів гривень. Найгірша ситуація – у орієнтованих на експорт галузях, а отже затримки викликані станом світового ринку, говорить перший заступник міністра праці та соціальної політики України Павло Розенко. Проте він зазначає, що пік заборгованості вже позаду.

«Загалом тенденція позитивна. На початку року борг сягав 1,8 мільярдів гривень, зараз за нашими останніми даними – 1,3 мільярди. Держава може взяти на себе відповідальність за борги державних підприємств, але саме на них ситуація – найкраща. Щодо приватних – то тут профспілки мають тиснути на керівництво, відповідно до колективних договорів. Держава може вплинути на них через органи прокуратури та контроль за дотриманням законодавства. Не виключено, що деякі керівники, користуючись кризою, вважають, що робітникам можна не платити. Тут має йти мова про зміну керівництва на підприємствах», – каже Павло Розенко.

Однак прості українці в ефективність урядової політики щодо заробітної платні не бачать.

«Ми заробляємо копійки. При цьому скрізь з нас вимагають грошей. Нещодавно змушений був платити лише за право мого сина піти до школи. У нас у місті багатьом затримують заробітну платню – їм зараз взагалі нестерпно. А мені хоч і платять вчасно – але не більше мінімальної зарплатні», говорить Віктор, мешканець Житомира.

Політичні прояви «боргової» проблеми

Людина, якій менше платять, є політично маніпульованою, вважають експерти Центру Разумкова. Адже для неї уряди і президенти виглядають як турботливі благодійники. Саме такий образ, на думку експерта центру Людмили Шангіної, намагаються сформувати учасники нинішніх президентських перегонів.

При цьому, нинішній обсяг боргів із заробітної платні для України не є чимось надзвичайним – вважає директор центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло.

«Заборгованість більше мільярда гривень – це типова ситуація кількох останніх років. Тож посилена увага профспілок до неї та масові акції протесту мають більше політичний, аніж економічний підтекст», – переконаний експерт.

Закласти кошти на повернення боргів до державного бюджету, повернути заводам-імпортерам ПДВ, а недолугих керівників підприємств – звільнити, такі рецепти виходу із зарплатної кризи пропонує уряду голова Національної федерації профспілок України Мирослав Якібчук. Якщо ж влада не дослухається до цих порад, профспілковий лідер обіцяє загальнонаціональний страйк.

«Тільки ми самі здатні відстояти свої права на життя. Подивимося на Європу. Як тільки у Франції рівень добробуту впав на 0,2 відсотки – французи вийшли на вулиці, розгромили увесь Париж. І після цього влада скасувала попередні рішення, підняла зарплати та пенсії. Ми маємо показати, що українці – велика нація, яка здатна себе захищати», – говорить профспілковий лідер.

Вчора Національна федерація профспілок організувала попереджувальну акцію протесту в Києві, вона зібрала понад 3 тисячі робітників, яким заборгували працедавці.

Кого рятувати: робітників чи роботодавців?

Проте на думку роботодавців, захисту потребує українська економіка загалом, а не лише робітники. Оскільки затримка зарплатні – це лише один з проявів її проблем, переконаний голова Федерації роботодавців України Василь Надрага.

«Ми маємо в Україні чи не найбільше фінансове навантаження на виробника, дорогі енергоносії, дуже жорстоку податкову систему. На жаль, витягнути все це в нинішніх умовах ми не можемо», – зазначив Василь Надрага.

Натомість, за словами експерта з питань оплати праці федерації Профспілок України Ірини Жулай, затримка платні вигідна саме роботодавцям. За її рахунок керівники великих підприємств за потреби збільшують обігові кошти, роблять таку собі безвідсоткову позику у власного трудового колективу. На промислових гігантах ця схема є найбільш вигідною. Підтверджують слова експерта дані Держкомстату: найбільші борги мають промислові регіони: Донбас, Харківська область та Київ, найменші – Західна Україна.

Від “Аратти”: окремо звертаємо вашу увагу на ще один аспект проблеми - ментально-історичний. Адже, не є таємницею, що саме комуністична влада десятиліттями привчала людей працювати на халявчика: чи то великим почином спадкоємців легендарної ленінської колоди, чи то ГУЛАГами, чи то іншими політичними кампаніями вилучення грошей із людських кишень. Бо традиційно, саме комуністична держава вирішувала всі свої економічні й фінансові проблеми за рахунок громадян, які фактично були рабами, яким, за для заспокоєння втюхували про світле майбутнє на голодний шлунок і дрантя замість одягу.

Отже, проблема невиплати зарплатні, тобто небажання колишніх комсомольців чи комуністів, чи бандитів, які нині стали "бізнесменами", повертати людями чесно зароблене - має вигляд чисто совкової традиційної норми. Як і тупо обраховувати при розрахунку за результатами праці.

Власне, на початку 90-х, у такий спосіб, робили стартові капітали нині процівітаючі мультимільйонери. Саме так, за сталою звичкою, вони роблять й зараз. Бо із причини кризи їхні надприбутки перейшли у прибутки, а заощаджувати на казино та розкішних автівках - бажаючих немає.

Інша вада, яка перешла до нас із совкового минулого - так звані профспілки, які десятиліттями були не профспілками, а збіговиськом номенклатури. І все це являло собою "школу комунізму". Звичайно, що ні про який захист членів профспілки від свавілля влади, яка водночас була роботодавцем - просто не йшлося.

Не йдеться й зараз. Бо найбільша пофспілка ФПУ - досі не змінила якості і є таким собі відстоєм чиновництва, яке тільки й мріє, як вигідніше розпродати та розікрасти залишки профспілкового майна та суспільних кас. При тому, звісно імітується шумова завіса. Нині ж, із приходом у профспілкові лідери однопартійця Януковича - колишня школа комунізмму перетворилася на кишенькову масовку при тусовці мульйонерів із депутатськими мандатами.

Чм варто дивуватися тому, що найбільше кидалово по зарплатні саме в тих регіонах, де владу контролюють саме мульмільйонери із партквитками ПР? Чи будуть їхні кишенькові профспілки захищати інтерес найманого працівника? Здається, що відповідь на поверхні. У лохотронних масовках проти уряду, який, в Україні, практично не має впливу на недержавного працедавця.

Окремо можемо зазначити, що за невиплату зарплатні, згідно із чинним законодавством, наступає кримінальна відповідальність. Однак, за КПК України, цей злочин є підслідністю прокуратури. А від кого залежний Генпрокурор? Від гаранта наших конституційних прав і свобод. Тобто, від Президента. І ми, виборці можемо, із свого практичного досвіду, одразу ж зрозуміти, кому вірно служить Президент Віктор Ющенко. Бо ГПУ ну аж ніяк не може пишатися принциповою позицією щодо олігархів, які зухвало кидають найманих працівників. Чи пан Медведько на найближчій прес-конференції може відзвітувати про притягнення до кримінальної відповідальності когось із олігархів?

Отже, наразі ми маємо зрозуміти, що для того, аби нам вчасно й до копійочки виплачували чесно заролене, треба зламати систему кидалова на загальнодержавному рівні. Згори до низу. Бо вона залишається традиційною: заповідно-совковою. І справа тут не у чисельних значеннях зарплатні, яку все одно не виплачують, а в тих, хто має її сплачувати і тих, хто їх кришує.

А це можна зробити лише нам самим, об'єднавшись не довкола лохотронщиків-клептоманів, а навколо наших невід'ємних прав, які усім зрозумілі й від виконання яких залежить добробут нас і наших родин. Ми маємо раз і назавжди зрозуміти, що окрім нас самих ніхто, жоден із політиканів це не зробить. Бо у них - зовсім інші інтереси, геть далекі від наших.