Про рагулізм

Автор/джерело -  © Юрій Ситник 



Дата публiкацiї - 1.04.2015 | Постiйна адреса - http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=3390

Рагулізм багатогранний, а снобізм - це лише один із його проявів.

Навіяло враженнями знайомого від "фешенвіку", що минулих вихідних відбувся у Львові.

Так ось, оцей львівський "фешн" один молодий колєґа охарактеризував одним словом - "звіринець". Звіринець у заповіднику рагулів.

Рагуль не образа - це явище. І далеко не галицьке, хоча тут найбільше відоме саме під такою назвою. Дехто хибно ототожнює рагуля з мешканцем села, який надто хоче видавати себе за міщанина. Це далеко не так. Причина глибше, а історія давня.

До прикладу, за перших совітів, дружини офіцерів радянської армії, які заявилися у Львівську оперу в пеньюарах польських пань, котрі надто поспішно втікали від "асвабадітєлєй", та ті ж пані, розьцяцьковані як пави на прийомі в якихось графів конєцпольських - явище одного порядку.

Коли совіти укріпилася у власті, їм потрібні були мєстні, для антаружу. Рагулі тут як тут. Моє покоління - згадайте своїх комсоргів в інститутах та на підприємствах. В комсомол всі вступали, а ось вожаками на ідеологічному фронті ставали лише кращі. З Рагулів.

Про культурно-чиновницьку інтєліґєнцію часів розвинутого соціалізму просто промовчу - бракує слів...

Рагулізм явище абсолютно протиприродне. Пляж для правдивого Рагуля - це просто жах. Рятують золоті ланци, брендові плавки та окуляри. Зате рагуляче стадо кінчає від усіляких модних двіжух у закритих приміщеннях, на яких воно може продемонструвати свій статус та статки.

Витоки рагулізму сягають середньовіччя.

"Одіяння дам і кавалерів дивовижно подібні! Тільки дамський костюм красивими складками спадає до самої підлоги, а чоловічий - значно коротший; тільки дамські рукави незвично широкі, і нижні кінці їх дуже довгі, а чоловічі щільно охоплюють руку та доходять до кисті.
Різнокольоровий шовк, хутро, галуни та дорогоцінне каміння - у тих та інших.

Особливо багаті пояси. У дам їх кінці звисають до самого низу і щедро розцяцьковані топазами, агатами та іншими камінчиками...

У багатьох із присутніх, особливо дам, голови прикрашені золотими обручами, на яких сяє дорогоцінне каміння. Блиск золота, срібла та дорогоцінних каменів, приємне співвідношення кольорових матерій, серед яких домінують синій та червоний кольори різноманітних відтінків, незвично пожвавлюють дійство, що розгортається перед нашими очима." - так описував ще в позаминулому столітті середньовічні бали один придворний московського царя (Константин Алексеевич Иванов. «Средневековые замок, город, деревня и их обитатели»).

 

Це фото з презентації “ЛІТЕРАТУРНОГО ЖУРНАЛУ”...

За сотні років рагулізм модифікувався від середньовічних балів до фешенебельних голлівудських тусівок, показів "високої моди", понтових нічних клубів та провінційних фешенвіків.

Провінційного рагуля, одягненого у секонд-хенд, куплений в дорогому бутіку з "останньої колекції" якогось загальноєвропейського педераста, та манірно-салонного гея, з так званого "вищого світу", об’єднує одна спільна релігія - поклоніння Мамоні. В ритуалах цієї загальносвітової релігії, адепти якої маскуються як під московське православіє, так і під іудаїзм чи поклоніння ідолу мумбо-юмбо, є непорушне правило, яке геніально описав байкар Глібов:

На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться.
А більший меншого кусає та ще й б’є -
Затим що сила є...


Рагуль завше лиже сраку тому, хто вище рангом чи заможніший, та зневажає біднішого чи менше статусного ніж сам. Рагуль вірить у силу бабла та посади більше ніж правдивий християнин у Матінку Божу.

Рагуль глибоко в душі відчуває власну неповноцінність та невпинно самостверджується, наслідуючи тих, хто на його убогу думку знаходиться вище на щабельках мамонячої ієрархії.

 

Ця благодійна акція зі збору коштів, які організатори спрямували на реабілітацію українських солдат, що постраждали в зоні АТО, пройшла у Львові

Свою ницість хитрий Рагуль намагається замаскувати за зовнішнім лоском напускної культури та показного патріотизму. Вишиванка під маринарку та "Слава Україні" замість "добридень" - він уроджений несмак намагається компенсувати дорогими лахами та бути більшим бандерівцім ніж сам Степан Андрієвич.

Рагуль голосно кляне москалів, олігархів та зрадників України, миттєво переходячи на російську з більш статусним рагулем російськомовним, улесливо посміхається рагулю олігархічному та суне в лапу рагулю чиновнику, який щиро грабує Неньку, щонеділі замолюючи гріхи в церкві й щедро офіруючи на свою парафію.

Чінопочітаніє - сіамський близнюк рагулізму. Як і несмак...

Рагуль чемно відбуває культпоходи на різноманітні міроприємства, особливо ті, де можна потусувати зі статусними мамонообранцями, на свята вбирає вишиванку, часом навіть знає напам’ять щось із Шевченка, включає в автівці російську попсу та радісно гоцає на забавах під Вєрку Сердючку...

Україну згубить не Путін, не цинічні олігархи, а рагулі. Тим паче, що Рагуль живе в кожному з нас.

Перефразовуючи класика - вичавлюймо з себе Рагуля.
І переможемо.
:)

 


 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2024.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.
© Автор проекту - Валерій Колосюк.