Ціна перемоги в Карабаху: шість практичних уроків для української армії

Автор/джерело -  © Кирило Данильченко, ВВС  

Битва за Карабах щойно завершилася, а український Генштаб вже проводить навчання, які називає “засвоєнням уроків Карабаху” - 28 бригада відпрацьовує тактику з пусками “Джевелінів” та “Байрактарами” у повітрі.

Друга карабаська війна з масованими ударами безпілотників, гірськими штурмами спецназу та палаючими танковими ротами взагалі стала конфліктом, який може багато чому навчити будь-яку армію у сфері нових методів війни.

Про те, які ж практичні висновки українська армія може винести зі щойно завершених боїв на Кавказі - у військовому блозі від Кирила Данильченка ("Роніна").

Урок 1: Безпілотники перемагають навіть мотивовану пострадянську армію

Багато експертів зараз пишуть про ударні дрони і їхню ключову роль у війні за Карабах.

Наприклад, глибока операція азербайджанців з придушення системи протиповітряної оборони вірмен - уперше в світі проведена виключно безпілотними апаратами.

Ізраїльські ударно-розвідувальні дрони Harop з потужною 23-кілограмовою боєголовкою застосовувалися десятками - і для руйнування радіолокаційних станцій та пускових установок, і по автобусах з добровольцями, і по окремих цілях на лінії фронту.

"Птахами" азербайджанці забезпечили ізоляцію поля бою, роздовбуючи колони постачання і ротації вірмен. Вони придушили артилерію супротивника у тактичному тилу. Пошарпали танки - навіть якщо плануючі бомби "Байрактарів" не зносили їхні башти, то перетворювали на 45 тонн проблем для тилових служб.

Працювали дрони по групах піхоти і окремих бліндажах у боях на високогір’ї. І тим самим вони знімали частину завдань для своєї артилерії, зменшували потреби піхоти тягнути з собою в гори важке озброєння.

Крім того, безпілотники відбивали контратаки Вірменії, "виносячи" по роті танків у кожному епізоді.

Orbiter-1K, Harop, Bayraktar і SkyStriker - ці ударні БПЛА та безпілотники-камікадзе медійно перетворили конфлікт на війну часів колонізації Африки.

Півтисячі ударних дронів змусили досить мотивовану пострадянську регулярну армію Арцаха зіткнутися з "прірвою технологій". Тільки замість мушкетів і списів часів зулусів у армії Карабаху були "Гради" і гаубиці "Д-20".

Майже 6 млрд доларів на десятирічний контракт з Ізраїлем і до пів мільярда доларів на турецькі БПЛА - така ціна домінування Азербайджану в повітрі над Карабахом.

Хай там як, але програма "Байрактарів" у ЗСУ станом на початок зими-2020 інтенсифікується.

Нові станції управління планують розгорнути на узбережжі Чорного моря, по ланцюжку забезпечуючи операції дронів на півдні.

Хоча фізично планери злітатимуть з аеродрому Дніпра, що підвищить "живучість" операторів і збільшить бойовий радіус апаратів.

Урок 2: Технології вирішують все

В Азербайджану був доступ до турецьких розвідувальних супутників та до трьох власних космічних апаратів Azerspace.

Крім того, більшість азербайджанських дронів могли залишатися у повітрі по шість годин безперервно, а деякі - 24 години.

Це давало вищим штабам Азербайджану майже цілодобове зображення поля бою з усіма можливостями коригування вогню. Керовані артилерійські снаряди та пакети реактивної артилерії прилітали по вірменах досить регулярно.

Також азербайджанці активно використовували протитанковий ракетний комплекс Spike-LR/ER.

Й до "Спайків" вони мали близько 350 ракет третього покоління (коли операторам не потрібно маркувати ціль після пуску ракети, принцип "вистрілив і забув" - тобто, розрахунок після пострілу може залишити свою позицію, куди є ймовірність "прильоту" відповіді. - Ред.), які здатні змінювати цілі у польоті.

Балістичні ракети LORA азербайджанців могли влучати у міст шириною 10 метрів.

Тоді як застарілий оперативно-тактичний ракетний комплекс "Ельбрус" вірмен цілився по локації "плюс-мінус кілька сотень квадратних метрів".

Тож технологічно результат конфлікту був вирішений ще за 10 років до його початку.

Що з цим у ЗСУ?

Кількість протитанкових ракетних комплексів Javelin на озброєнні української армії буде зростати - озброїти ними планують не тільки сили спецоперацій, але й десантно-штурмові війська.

Водночас критично важливо буде розвивати програму ракетних комплексів "Вільха" з коригованими ракетами, а також програми керованих артилерійських снарядів.

Ключовий елемент тут - захищений цифровий та супутниковий зв’язок для керування.

(Під час недавнього спілкування з пресою головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак розповів, що зараз на армійських складах є 98 ракет до "Вільхи", однак на Донбасі їх не застосовують, тоді як більш нагальною є потреба у протиракетних комплексах - Ред.).

Урок 3: Постійна модернізація, або програш

Радянські БМП-2 Азербайджану були з допомогою Ізраїлю модернізовані до БМП-2М з новою навігаційною системою і цілодобовим прицілом навідника.

Танки Т-72 також з ізраїльтянами "проапгрейдили" до Т-72 Aslan - машин, які здатні воювати вночі, з захищеним цифровим зв’язком і системою "свій-чужий".

А на шасі пікапів Ford ізраїльська компанія Plasan постачала азербайджанцям бронеавтомобілі Sand Cat, оснащені протитанковим озброєнням, оптикою і бойовими модулями.

Пострадянські "Гради" азербайджанська армія частково замінила на ізраїльські модульні РСЗВ Lynx, які можуть стріляти як ракетами від стандартних "Градів", так і більш потужними боєприпасами.

З іншого боку воювали "лисі" вірменські танки Т-55 та Т-72 з відкритими від "перепадів тиску" люками.

Нічого дивного. Армія рухається зі швидкістю самого повільного підрозділу, а воює з ефективністю середнього свого батальйону.

Україні ж потрібно продовжувати програму модернізації своїх танків Т-64 зразка 2017 року та Т-72 АМТ.

А модернізацію "копійок" і "двійок" - БМП-1 і БМП-2 - потрібно було починати ще "на вчора".

Так само і переозброєння розвідрот ЗСУ з "Бардаків" (радянських БРДМів, бойових розвідувально-дозорних машин. - Ред.) на сучасні українські бронеавтомобілі "Варти" мало б стартувати ще багато місяців тому.

Урок 4: Піхоті доведеться воювати проти гарно підготовлених спецпризначенців

Спецназ поліції, спецназ військово-морських сил, сили спецоперацій, гірські підрозділи, розвідувальні роти загальновійськових бригад - ось так і набігає у азербайджанської армії кілька тисяч бійців добре підготовленої піхоти у постійній готовності.

Яка і стріляє краще, і тактично підготовлена ​​на голову вище, ніж середній вірменський боєць строкової служби. І у війні в горах, і в міських сутичках вони можуть "дотискати" супротивника за рахунок підготовки.

Хоча ще до війни була легенда, ніби в Азербайджану в порівнянні з Вірменією не дуже мотивована піхота. Але мотивації в азербайджанців цілком вистачило для того, щоб з озброєнням та боєкомплектом на спині подолати гірські перевали та взяти укріплені позиції супротивника.

Судячи з того, що президент Азербайджану Ільхам Алієв вітав командира сил спецоперацій генерала Хікмета Мірзоєва зі взяттям Гадрута і Шуші, - "спеців" активно використовували як штурмові групи.

До речі, геолокація боїв навколо Шуші й відео з міста свідчить про те, що вуличних боїв там практично не було. Азербайджанці охопили місто з північного заходу, гарно спрацювала зв’язка - професійна легка піхота з підтримкою з дронів.

Тоді як вірмени очікували супротивника по дорозі з Лачина на південному заході й "проспали" атаку по гірських дорогах.

У ролі лінійної піхоти застосовувала спецназ і Вірменія. Про що свідчить загибель у боях вірменського полковника та командира військової частини спеціального призначення 022 Ваагна Асатряна.

У випадку загострення на Донбасі українська армія зіткнеться з протилежною ситуацією - їй протистоятимуть численні відомчі підрозділи спеціального призначення РФ.

(Генштаб ЗСУ наполягає на тому, що на боці так званих "армійських корпусів ДНР та ЛНР" воюють кадрові російські військові та спецпризначенці. Наприклад, у травні 93 бригада ЗСУ опублікувала відео з нашоломної камери снайперів "народної міліції ЛНР", на якому видно професійне спорядження, таке як гвинтівка Accuracy і французька систему спостереження JIM LR - українські військові кажуть, що таке екіпірування використовують російські спецпідрозділи. Кремль традиційно заперечує участь своїх "спеців" у війні на Донбасі. - Ред.)

Саме на протидію таким "спецам" і спрямовані численні навчання українських військових з західними інструкторами - "натаскування" свіжих моторизованих бригад на війну патрулів і протистояння в "сірій зоні" на широкому фронті.

Урок 5: Треба бути готовими до "довгої руки" супротивника

Азербайджан має під 60 важких реактивних систем "Полонез", "Смерч" і "Касирга" - не набагато менше, ніж аналогів у України.

300-мм ракети, ізраїльські оперативно-тактичні ракетні комплекси LORA, китайські машини з модульними одноразовими "пакетами", які дозволяють змінювати тип боєприпасу прямо "у полі" - всі ці технології стають доступні невеликим країнам з населенням у кілька мільйонів людей.

Це виливається в удари за сотню кілометрів від фронту по підстанціях, станціях мобільного зв’язку, баз МНС і житлових кварталах - у випадку промахів.

І важливо мати "відповідь" для стримування супротивника.

Тож і якнайшвидше закінчення української ракетної програми "Вільха" зі створенням запасу для 70 важких комплексів, і протиракетна оборона того ж Харкова, Одеси, Дніпра, Києва, і цивільна оборона з притулками та евакуацією - все це життєво необхідно.

Доведено жителями карабаського Степанакерта, які цілодобово сиділи у підвалах без світла, зв’язку і води. А також жителями азербайджанської Гянджі, яким знесло дев’ять будинків буквально одним ракетним "приходом".

Урок 6: Ціна війни у будь-якому разі буде високою

Азербайджан більше 20 років готував своє суспільство до однієї єдиної війни.

Зараз в Баку оцінили відновлення відвойованих територій у 10 млрд доларів за 10 років.

Це з врахуванням відновлення транспортного коридору в Туреччину та Іран, реконструкцією залізниці та будівництвом соціального житла для десятків тисяч переселенців.

А ще треба не забувати, що Азербайджан імпортує продуктів харчування на понад 1,5 млрд доларів щороку.

Тож довгі роки підготовки, до 20 млрд доларів на сучасне озброєння, союз з регіональним лідером Туреччиною і півтора місяця власне загальновійськової операції з тисячами убитих і поранених.

Все це на тлі втрати 3% ВВП в цьому році через війну, падіння ціни на вуглеводні та ковід.

Така ціна війни за Карабах для переможців. Азербайджан виплатив її до цента і до краплі пролитої крові.

(На днях Азербайджан уперше оприлюднив дані про свої втрати у Карабаху: 2 783 загиблих, більше 100 зниклих безвісти, 1245 поранених. Вірменія, за даними свого МОЗ, втратила загиблими щонайменше 2 718 бійців. Утім, кількість втрат обох сторін може бути ще більшою. В обох країнах триває процес упізнання тіл. - Ред.)

Регіональний союз Києва з Варшавою в рамках "Люблінського трикутника" (України-Польщі-Литви), стратегічне співробітництво з Туреччиною, сили спецоперацій США та їхні стратегічні бомбардувальники в українському небі - Україна теж не стоїть на місці в плані партнерів.

А ось з гіпотетичним першим місцем по оборонних закупівлях озброєння в Європі - поки що гірше.

І у світлі фінансової ситуації тут навряд чи в найближчі кілька років буде прорив.

Натомість в України та її армії все ще є час творчо переосмислити чужий досвід, а не займатися улюбленим "національним спортом", коли наступаєш на металеве, а б’є по голові дерев’яним.