Актуально
66907 переглядів
 |
Генетики пролили нове світло на те, як люди вибирають партнерів. Насправді нас приваблюють не позитивні риси характеру або спільність інтересів, а відмінності в геномі. Ці відмінності забезпечують успіх відтворення.
Про це заявили вчені на щорічній конференції Європейського товариства генетики, що відбулася 25 травня цього року. Професор Марія да Граса Бікальо (Maria da Graça Bicalho), керівник лабораторії імуногенетики і тканинної сумісності університету Парани (Бразилія), з колегами в новій роботі з’ясувала, що люди з різними, так званими головними комплексами гістосумісності (ГКГС), скоріше виберуть один одного як партнери для спільного життя, ніж ті, чиї ГКГС подібні. Можливо, - то така еволюційна стратегія, яка гарантує народження здорового потомства.
Гістосумісність, або тканинна сумісність, зараз широко використовується при пересадці органів і тканин, щоб визначити приживання або ризик відторгнення чужорідного органу. Бразильська команда генетиків працювала з гістосумісністю з 1998 року, намагаючись розкрити біологічне значення різноманітності цих комплексів, і нарешті вони вирішили відстежити вибір шлюбного партнера в бразильській популяції. Генетики вивчили дані ГКГС у 90 подружніх пар і порівняли з 152 контрольними парами людей, сформованими випадково, довільно і спеціально для експерименту. Вони підрахували кількість відмінностей ГКГС серед тих, хто жив в цих парах, і серед «випадкових партнерів». «Якщо б гени з ГКГС не впливали на вибір супутника життя, - коментує Бікальо, - то ми тоді б побачили однакову картину в обох групах. Але виявилося, що у справжніх подружніх пар є набагато більше розбіжностей за гістосумісністю, ніж у випадкових пар».
Те, що самки переважної більшості представників хребетних, можливо і жінки, віддають перевагу самцям з відмінним від свого ГКГС, раніше досліджувалося біологами. Особливо популярне дослідження про вплив гістосумісності на перевагу одного запаху тіла іншому в представників протилежної статі. Генетична мінливість, як відомо, завжди є перевагою для потомства, і ефект ГКГС можна розглядати як еволюційну стратегію, яка лежить в основі запобігання кровозмішення в людях і поліпшує ефективність імунної системи. У межах ГКГС різних пар партнери генетично різні. Це зменшує небезпеку ендогамії (спаровування між родичами) і збільшує генетичну мінливість потомства.
«Простіше думати, що люди обирають собі партнерів через якусь подібність, - говорить Бікальо. - Але ми чітко простежили, що насправді приваблюють відмінності, що забезпечують успіх відтворення. Мабуть, при виборі партнера надто важливий цей підсвідомий індикатор для здоров’я майбутніх дітей».
Результати генетиків допоможуть розумінню плодючості і безпліддя. Вони збираються розвинути цю роботу і врахувати поряд з біологічними соціальні та культурні фактори у виборі шлюбного партнера та їхній зв’язок з генетичною різноманітністю в ГКГС.
«Культурні аспекти відіграють важливу роль у виборі супутника життя і часто не вписуються в теорію, що людина і її поведінка визначаються лише ділянками геному. Але ми все-таки думаємо, що несвідомий еволюційний аспект вибору партнера вартий уваги. У нього є важлива роль: забезпечення здорового потомства, гарантії того, що діти будуть володіти сильною імунною системою, а тому - більш життєздатними».
Головний комплекс гістосумісності (ГКГС) - велика область геному або велике сімейство генів, що виявлене у хребетних і яке відіграє важливу роль в імунній системі і розвитку імунітету. У людини головний комплекс гістосумісності знаходиться в хромосомі-6. Відкрив ГКГС американський лікар-імунолог. Барух Бенасерраф (Baruj Benacerraf). Народився 29 жовтня 1920 року в Каракасі (Венесуела). Лауреат Нобелівської премії з фізіології й медицини 1980 року за відкриття головного комплексу гістосумісності - групи генів, що відповідають за розпізнавання чужорідних речовин і розвиток імунної відповіді. Розділив премію з Жаном Досс і Джорджем Снелл.
Коментар «Аратти». Те, що протилежні характери у людей формують найкомфортніші для сумісного життя і найстійкіші стосунки у людей, - відношення доповнення, або дуальності, довели вчені-психологи – Карл Юнг і Аушра Аугустінавічюте та їхні послідовники. Тепер важливість дуалізації довели і генетики. Допомогти визначити свій тип характеру та свого партнера допоможе наш невеличкий тест.
До теми:
