- Київ був найбільшим містом Європи у ХІ сторіччі, в п’ятдесят разів більшим за Лондон, в десять – за Париж. Досяг свого розквіту за Ярослава Мудрого (1010-1054 н.е.), який поріднився з королівськими родинами Франції, Норвегії, Румунії та Польщі. Німецький церковний діяч XІ століття єпископ із Саксонії Титмар Мерзебурзький у своїй «Хроніці» у 1012 - 1018 роках, характеризує Київ як «велике місто, у якому більш 400 церков, 8 ринків, незліченна кількість жителів». На початку ХІ століття теперішня столиця України мала 50 тисяч населення. Для порівняння, у Лондоні на той час мешкало 20 тисяч жителів. Німецький хроніст XІ століття Адам Бременський називав Київ «суперником костянтинопільського скіпетра, найчарівнішої прикраси Греції».
Хтось або щось штовхає українців, а відтак українську державу у дивний стан. Стан, який фахівці називають «масовий психоз». Майже щотижня у стрічках новин часто-густо ми читаємо повідомлення про «замінування» чи то лікарні, чи то метро, чи то магазинів або навіть приміщень державних органів влади. Не стала виключенням й Верховна Рада України.
13 лютого громадяни України почули у новинах ТСН, що із 5-тої години ранку до 11-тої міліції надійшли повідомлення про закладену вибухівку зразу декількох місцях столиці. На місці першого виклику вибухотехніки знайшли пакунок, у якому була пластикова пляшка з кристалічною речовиною, дроти, скотч та китайський годинник. Як виявилося потім, в інших місцях знайшли точно такі самі закладки. Загалом пакунків було вісім. Усіх їх оперативники розстріляли з водяної гармати. І лише тоді з'ясували: це звичайний муляж, імовірно залишений однією людиною.
На щастя, переважна більшість повідомлень правоохоронцям про замінування виявляється фальшивими. «Пильні» громадяни насправді виявляються або психічно хворими, або нетверезими чи банальними «жартівниками»-хуліганами.
Проте, трапляються й справжні вибухи. О 5.30 ранку 20 січня в центрі Макіївки біля адміністративної будівлі держпідприємства «Макіїввугілля» та біля торгового центру «Golden Plaza» сталися вибухи потужністю близько 200 грамів тротилу, що еквівалентно вибухові ручної гранати. Вибухівка нібито була закладена у смітники. Відстань між місцями вибухів - близько 600 метрів. У результатів вибухів ніхто не постраждав, все обійшлося вибитими шибками та незначними зовнішніми руйнуваннями будівель. Неподалік від місць, де було закладено вибухівку, розташоване приміщення міської адміністрації. За офіційною версією правоохоронців, біля місця вибуху було знайдено листа, який нібито від терористів, в якому вони вимагали грошей і погрожували новими вибухами. У ЗМІ просочився текст, або частина тексту цього послання: «Дістала ця влада. Вимагаємо 4 мільйони євро. Зарядні пристрої закладені в інших будівлях міста». Факт письмової вимоги грошей підтвердив 20 січня заступник міністра внутрішніх справ Василь Фариннік. «Поруч був знайдений конверт-записка до вимог передачі великої суми грошей і загрозою ще п'яти вибухів в 17:00», - повідомив Фариннік. Він також, посилаючись на оперативну інформацію, наголосив, що знайдена записка – «це не жарт», оскільки в ній міститься загроза повторних вибухів. Втім, повторних вибухів не сталося, підтверджених даних про інші закладені вибухові пристрої – також не було. Хоча для пошуку були мобілізовані спецпідрозділи МВС і СБУ. За неофіційними даними, влада таки знайшла необхідну суму купюрами по €500, однак, нібито у призначений час і місце, назване у записці – ніхто не з’явився. Втім, глава СБУ Валерій Хорошковський публічно завірив, що ніхто і ніяких грошей зловмисникам й не думав давати.
Наразі за фактом підриву смітників порушено кримінальну справу за статтею «Тероризм» і правоохоронці шукають злочинців. Зрозуміло, я не маю намірів підміняти компетентне слідство, тим не менше, як громадянин, хочу звернути увагу на деякі факти, які так чи інакше, але пов’язані з цими вибухами.
Зокрема це стосується «Макіїввуглля», перед будівлею управління якого стався вибух. За інформацією, яка прозвучала перед цими подіями на засіданні Кабінету Міністрів, а потім на Першому каналі ТБ, на цьому підприємстві відбувалася ревізія КРУ Мінфіну, яка виявила, м’яко кажучи, факти численних порушень фінансової дисципліни. За словами Голови КРУ Петра Андрєєва, результати проведеного контрольного заходу в черговий раз показали недоліки у веденні бухгалтерського обліку, грубі порушення фінансової та бюджетної дисципліни в цілому на 1 млрд. 823,5 млн. грн. При цьому прямі збитки держави, за його словами, перевищують 500 млн. грн.. За словами Андрєєва, керівництво ДП «Макіїввугілля» всіляко перешкоджало проведенню перевірок. «Як тільки наші інспектори встановлювали порушення, тут же їм переставали передавати документи для ревізії і давали команду охороні вивести ревізорів з будівлі», - зазначив голова КРУ. Більш того, керівництво підприємства відмовило інспекторам КРУ у проведенні інвентаризації. Хоча контролери встановили, що на підприємстві в якісне вугілля підмішували гірську породу і продавали на теплостанції. Дивна ситуація, чи не так? Особливо пікантно виглядає ситуація, коли ревізорів, які перевіряють державне підприємство, виставляє геть охорона. І цього факту не помічає ніхто: ні прокуратура, ні СБУ, ні МВС. Не можна не помітити, що й на результати ревізії правоохоронці реагують не так само блискавично, як, наприклад, у випадку кримінальної справи проти Юрія Луценка. Чому б це? Може тому, що директор державного підприємства – член Партії регіонів, а не «Народної самооборони» чи «Батьківщини»? Наразі, представники влади поспіхом завірили громадськість в тому, що вибухи у Макіївці не мають жодного стосунку до ревізії «Макіїввугілля». В свою чергу керівництво державного підприємства нині судиться з КРУ щодо результатів ревізії. Але, судячи з інтерв’ю мешканців Макіївки, які були надруковані у ЗМІ, вони, попри заяви чиновників, чомусь вбачають певний зв’язок між вибухами і саме цим державним підприємством. Так це чи ні – поки не можу нічого сказати. Можу лише зазначити, що ця скандальна ревізія не унікальна. Згідно з наказом Мінвуглепрому № 194 від 30 березня 2006 року «Про результати ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Макіїввугілля» за 2004 - 2005 роки», виявлено КРУ Мінфіну порушень: за результатами фінансової діяльності у 2004 році отримані збитки на суму 66253 тис. грн., у 2005 році на суму 57400 тис. грн…
Між тим, правоохоронці та глава Донецької адміністрації офіційно заявили, що керівництво «Макіїввугілля» до вибухів непричетне, а «підривників» розпочали шукати серед націоналістів. Зокрема, як свідка, викликали заступника голови Донецького обласного осередку ВО «Свобода» Сергія Білоблоцького. Втім, його і однопартійців цей виклик здивував. «Родичів у мене там немає, друзів - теж. Яким чином можна пов'язати особисто мене до Макіївки? Я не бачу для цього причин, окрім дійсно політичної складової, спроби політичного тиску на донецьку «Свободу»,» - резюмував свободівець.
Важко сказати, наскільки обґрунтовані дії слідчих СБУ, проте, складається враження, що слідство опинилося у «глухому куті», а відтак – починають «відпрацьовувати» політичних опонентів Партії регіонів, бо інакше, як пояснити очевидний факт: за наявності численного партійного осередку регіоналів, про те, щоб їх турбував слідчий – не чутно. Чи партквиток ПР є індульгенцією? Принаймні пошук «злочинців» і «терористів» серед політичних опонентів нагадує часи, коли більшовицьке ОГПУ починало зачищати потенційних опонентів Сталіна перед першими п’ятирічками та колективізацією і Голодомором.
Дуже дивна «вибухова» подія сталася у Кіровограді у ніч перед приїздом Президента Віктора Януковича. Близько третьої години ночі 22 жовтня 3 саморобних вибухові пристрої спрацювали біля будинків облпрокуратури, облсуду та міськвідділу міліції в Кіровограді. Цікаво, що всі три вибухи не спричинили значних пошкоджень будівель і, зрозуміло, ніхто з охоронців цих установ не постраждав.
МВС одразу ж почало розглядати версію вибухів біля прокуратури Кіровоградської області, Кіровоградського обласного суду й міського відділення міліції в Кіровограді як теракт. Про це сказав на прес-конференції заступник міністра внутрішніх справ Василь Фаринник. З його слів, слідство опрацьовує ще кілька версій, у тому числі хуліганство й боротьбу між кримінальними колами у зв'язку з майбутніми місцевими виборами. Хоча одразу ж зазначу, що згідно з ст.. 112 КПК України, ст.. 258 КК України «Тероризм» є підслідністю СБУ і ця частина дізнання та досудового слідства, включаючи постанову про порушення кримінальної справи, має здійснюватися слідчим служби безпеки, а не міліції. Втім, Фаринник не надто наполягав саме на цій версії, зазначивши, що існують й інші версії. «Це і хуліганство, і боротьба між собою кримінальних кланів у зв'язку з тим, що вибори до місцевих рад. Версія тероризму теж має право на існування», - сказав Фаринник. Він підкреслив, що слідство веде управління з боротьби з карною злочинністю УМВС у Кіровоградській області. А підкреслив тому, що насправді факт вибухів, оскільки не спричинив тяжких наслідків, було кваліфіковано за ст.. 296 «Хуліганство».
Наразі важко судити наскільки просунулося слідство, але відомо, що саморобні вибухові пристрої зроблені однією людиною, кимось з місцевих мешканців… Поки що, факт вибухів у Кіровограді не забарвлений політичною складовою.
28 липня 2010 року приблизно о 16 годині у Свято-Покровському храмі м. Запоріжжя стався вибух саморобного вибухового пристрою. Жертвами злочину стали дев’ять віруючих УПЦ Московського патріархату. Монахиня Людмила, яка випадково опинилася в епіцентрі – від отриманих поранень загинула. Вибухом було пошкоджено майно та приміщення церкви, розташованої на Малому ринку, який знаходиться у центрі міста, а відтак, місця для підприємців там, зрозуміло, коштують не дешево та й торгівельні площі порівняно невеликі. Місцева преса неодноразово писала про конфлікти, які виникають між тіньовими власниками комунального ринку і підприємцями-орендаторами. Тобто, реально існує конфлікт інтересів чиновницького рекету та підприємців, причому, очевидно, що зростаючі потреби тіньових власників підштовхують їх не тільки до збільшення ставок так званих «орендних», а й до розширення торгівельних площ.
За дивним збігом обставин, злочинці, для скоєння злочину, чомусь обрали святковий день – у річницю хрещення Русі, до того ж, під час візиту в Україну московського патріарха Кіріла (Владіміра Гундяєва). Можна припустити, що улаштувавши злочин у такий час, злочинці мали на меті заплутати слідство? Наразі, хоча звинувачені на лаві підсудних, зрозумілих пояснень, щодо вибору дати злочину – ми не почули. Хоча, як на мене, ця інформація має суспільно важливе значення, оскільки ясність у цьому питанні дозволить раз і назавжди поховати можливість будь-кому роздмухати політичну чи міжконфесійну складову цього злочину. А поки такої однозначної відповіді немає – буде існувати спокуса використати цю невизначеність у брудних політтехнологіях.
Наразі триває суд у справі, яку вже назвали «справою трьох паламарів», над трьома обвинувачуваними: Антоном Харитоновим, Сергієм Дьоміним, Євгеном Федорченком. 28 січня три години, за зачиненими дверима, тривало оголошення обвинувального висновку прокуратури. Втім, самі обвинувачувані, у інтерв’ю журналістам повідомили, обвинувачення не стикується з матеріалами слідства і наполягатимуть на повторному ознайомлені зі справою. Не буду бігти попереду воза і підміняти суд, лише зазначу, що від початку слідства багато хто мав сумніви у тому, що саме паламарі виготовили і заклали вибухівку. Бо існують обставини, які викликають запитання, на які слідство поки не дало відповідей. Наприклад, якщо раніше церква розміщувалася у приміщені, яке за конструкцією є торговим ринковим павільйоном, а тепер, після вибуху, поруч – зводиться храмова будівля. Зазначу також, що вибух спричинив незначні пошкодження старої будівлі і вочевидь вибуховий пристрій було розраховано саме на це. Отже, паства мала змогу його відремонтувати, що значно дешевше, ніж будувати нову будівлю. Чому церква пішла зі старого приміщення? Та й чи мали змогу паламарі, не знайомі з вибуховою справою, самостійно зробити пекельну машинку з часовим детонатором? І чи не виявиться у підсумку, що насправді за цим вибухом стоїть цілком матеріальний інтерес тіньових власників ринку?
У новорічну ніч у Запоріжжі пролунав ще один вибух. Згідно з офіційною інформацією МВС, приблизно о 23 годині 31 грудня 2010 року на ганку місцевого обкому КПУ невідомі підірвали «малу архітектурну форму» у вигляді погруддя Сталіна. Ця споруда, яку місцеві чиновники, з подачі Банкової, називають не інакше, як «мала архітектурна форма» була самочинно встановлена комуністами 5 травня минулого року. При тому, окремо зазначу, встановлена незаконно, оскільки, місцевий осередок партії влади навіть не утруднив себе виконанням формальностей, яких вимагає чинне законодавство. І цей факт публічно підтвердив Запорізький губернатор Борис Петров. За його словами, які прозвучали на прес-конференції 27 січня цього року, відповідно до вимог законодавства, комуністи мали б узгодити проект будинку з цією «малою архітектурною формою», а вже потім щось добудовувати. «У проекті (офісу КПУ) немає цього бюсту, - сказав Петров журналістам - На мою думку, щоб він був законним, він повинен знаходитися усередині будівлі - це досить просто зробити. Я вам півроку тому казав, що я пропонував керівникам (КПУ) це зробити ще в липні минулого року, і не було б ніяких питань. Але, на жаль, цього не відбулося".
Зазначу, відкриття скульптурного зображення «вождя всіх народів» супроводжувалося неабияким скандалом. Навіть Президент Віктор Янукович був змушений висловити своє ставлення до зухвалих дій своїх владних сателітів. Напередодні так званого урочистого відкриття так званого пам’ятника, заступник керівника АП Ганна Герман публічно заявила, що перед тим, як встановлювати бюст Сталіна, місцева влада має провести референдум. При тому, вона висловила переконання, що громадяни негативно поставляться до наміру комуністів. «Я переконана, що запоріжці не дадуть згоди на те, щоб бюст Сталіна стояв хоча б на сантиметрі їхньої землі, там, де козаки були. Але ми домовилися, що треба, щоб люди в місті вирішили, чи хочуть вони Сталіна на будь-якому сантиметрі своєї землі. Нехай люди скажуть. Якщо в Запоріжжі виявиться, що люди мають ностальгію за Сталіним, то це теж відповідь». – сказала Герман. Вона пояснила, що члени КПУ на подвір'ї власного офісу намагалися встановити бюст Сталіна, який вважається малою архітектурною формою і що займається вивченням цього питання за дорученням Президента. «Не йдеться про жодний пам'ятник», - наголосила вона. Втім, як показав час, публічна позиція Президента виявилася звичайним пропагандистським потрясінням повітря, бо ніхто ніякого референдуму й не намагався проводити, а комуністи, наплювавши на Банкову тупо встановили «малу архітектурну форму». А влада, попри явну незаконність і зухвалість цих дій – не зробила жодного кроку для реалізації свого ж гасла: «Закон – один для всіх!».
Перед новорічним вибухом, 28 грудня четверо невстановлених осіб, пошкодили скандальне скульптурне зображення Сталіна. Про це повідомило МВС. «28 грудня о 16.50 до чергової частини Жовтневого райвідділу міліції надійшло повідомлення про те, що на території обласного комітету Комуністичної партії України, розташованого по вулиці Горького у Запоріжжі, невідомі зловмисники пошкодили погруддя Сталіна, відрізавши від архітектурної форми (у документах пам`ятник оформлений, як «мала архітектурна форма») голову», - повідомив ЦГЗ. Згідно з повідомлень ЗМІ, відповідальність за цю акцію взяла на себе організація «Тризуб». У той самий день всеукраїнська організація «Тризуб» імені Степана Бандери розповсюдила повідомлення, в якому було сказано, що нещодавно встановлений пам`ятник «кату українського народу і міжнародному терористу Йосипу Джугашвілі-Сталіну сьогодні знищив мобільний підрозділ ВО «Тризуб» ім. С. Бандери». Цікаво, що комуністи факт відтинання голови свого ідолу заперечували. Як тоді повідомив другий секретар Запорізького обкому КПУ - керівник фракції Компартії в Запорізькій міськраді Олександр Зубчевський, «сьогодні, дійсно, відбувся організований напад, в якому, судячи із запису камери відеоспостереження, брали участь четверо молодих чоловіків, які через огорожу кинули пляшку в пам`ятник і відбили кілька букв. Сам пам`ятник вони не пошкодили: його голова на місці». Водночас він зазначив, що зараз пам`ятник «в рамках посилення заходів безпеки закритий захисним саркофагом», і завтра охочі зможуть побачити його тільки у такому вигляді. Тим не менше, за фактом пошкодження, а потім знищення незаконної «малої архітектурної форми» були порушені кримінальні справи. Як виявилося на практиці, закон – діє лише стосовно ідеологічних опонентів влади, а комуністам, тобто владі – можна все, в тому числі діями, одночасно перебуваючи у провладній коаліції, висловити публічну неповагу Президенту України. Абсолютно без будь-яких наслідків. Враховуючи таку показову зухвалість, цілком логічно виникає питання: часом не самі комуністи підірвали «малу архітектурну форму» біля свого ж обкому? Адже не є таємницею, що серед запорізьких комуністів є відставні офіцери збройних сил та спецслужб, які цілком можуть розрахувати, зібрати та встановити вибуховий пристрій або ж навчити цьому когось іншого?
Напередодні «відкриття» так званої «малої архітектурної форми» один з керівників запорізьких комуністів дав цікаве інтерв’ю одному з українських видань. Як виявилося, «пам'ятник» Сталіну у Запоріжжі, коштував 80 тисяч гривень. Про це кореспонденту Gazeta.ua розповів 2-й секретар Запорізького обкому КПУ Олександр Зубчевський. «Пам'ятник буде встановлено 5 травня о 12.00 біля будівлі обласного комітету КПУ», - сказав він. За його словами, гроші «на Сталіна» збирали з різних джерел, але головними фінансистами цього заходу стали ветерани: 50 тисяч гривень перерахував харківський ветеран Іван Шеліхов, додатково назбирали ще 60 тисяч гривень. «Зведення пам'ятника коштує 80 тисяч гривень. Залишок у 30 тисяч гривень від зібраних коштів у майбутньому ми плануємо витратити на будівництво ще одного пам'ятника», - розповів Зубчевський. Виникає логічне запитання: навіщо місцевим комуністам дві однакові «малі архітектурні форми»? Чи не планувалося, що одна з них буде «принесена в жертву» у боротьбі з політичними опонентами?
Проте, слідчі «не помічають» й інших пікантних подробиць цієї справи. Зокрема, 22 липня 2010 року місцевий громадський активіст Дмитро Харьков оскаржив у суді спорудження «малої архітектурної форми» у вигляді скульптурного зображення Сталіна, встановленого у Запоріжжі. Позовну заяву він спрямував у Жовтневий районний суд, тобто за місцем, де нібито знаходиться запорізький обком КПУ. Через три місяці він отримав відмову у розгляді позову на тій підставі, що юридично ніякого ні обкому, ні райкому КПУ за вказаною адресою немає. Виявилася, що юридично згаданий обком знаходиться в Орджонікідзенському районі. Виникає питання: кому належить будинок, який вважається «обкомом КПУ» і чи не є ця обставина, справжньою причиною відмови комуністами виконати вимоги закону щодо встановлення «малої архітектурної форми»? Принаймні, на цей момент судовий позов не розглянутий по суті, що означає явне небажання влади встановити істину і яка штовхає суддю на порушення закону. І до речі, згідно з вимогами чинного законодавства, зокрема, податкового, обком КПУ, у разі, якщо змінив фактичне місце розташування, мав би перереєструватися. Чи комуністи не вважають за необхідне сплачувати, наприклад, відрахування у соціальні фонди з зарплатні штатних працівників? Навіщо їм мати «подвійну» адресу? Що насправді існує під дахом «обкому КПУ» і що існує під його юридичною адресою? І взагалі, чому партії влади можна зухвало ігнорувати Закон?
Натомість за звинуваченням у пошкоджені незаконної «малої архітектурної форми» яка належить обкому КПУ і була самочинно встановлена на ганку будинку, власник якого невідомий, у СІЗО знаходяться 9 громадян України. Це – члени організації «Тризуб». Тризубівці дійсно не заперечують, що 28 грудня пошкодили комуністичну власність. Проте, за логікою, навіщо було спочатку відпилювати голову, щоб потім підірвати ту ж споруду? З іншого боку, 3 лютого стало відомо, що один з користувачів ЖЖ взяв на себе відповідальність за вибух «пам’ятника» Сталіну в Запоріжжі. До заяви блогера під ніком kikhot1953, що взяв на себе відповідальність за підрив пам'ятника Сталіну в Запоріжжі, можна було б не ставитися серйозно, якби не низка обставин. На постах від 7 і 21 січня kikhot1953 бере на себе відповідальність за підрив пам'ятника кремлівському горцю. Причому в другій публікації як доказ блогер приводить масу деталей про вибух, в тому числі посекундний хронометраж акції та подробиці про вибуховий пристрій. Крім того, анонім пише про те, що у разі встановлення пам'ятника Сталіну в Одесі підірве і його. Хоча цю інформацію було розтиражоване практично всіма ЗМІ, тим не менше, поки що офіційних коментарів від правоохоронців не надходило.
А тим часом на підставі підозр у причетності до руйнування «малої архітектурної форми» 8 лютого представники міліції і СБУ провели обшуки в кількох квартирах активістів правих партій у Черкасах. Вилучали плакати, газети, жорсткі диски комп'ютерів та ноутбуків. Брали відбитки пальців. За словами правоохоронців, вони розшукують винних у підриві «пам'ятника» Сталіну в Запоріжжі. Цікаво, що будуть шукати правоохоронці у вилучених носіях легальної інформації? Сліди вибухівки?
Зі слів адвокатів затриманих у підозрі про знищення незаконно встановленої «малої архітектурної форми», слідчі не вважають за необхідне виконувати вимоги чинного Кримінально-процесуального кодексу і вдаються до фізичного насильства і прямого мордування підозрюваних.
Представниця організації «Жіноча січ» Тетяна Тарасенко з посиланням на адвоката Тарана Ленюк Мар’яну Дмитрівну повідомила, що 20-річного Пилипа Тарана, сина голови Центрального проводу ВО «Тризуб» Андрія Стемпіцького, який зараз у запорізькому СІЗО, катують правоохоронці. За її словами, хлопця жорстоко били, непритомного закидали в камеру, застосовували електрошок. Зараз у нього струс мозку внаслідок чого він періодично втрачає свідомість, очевидно через травму, у нього утворилася велика пухлина біля хребта. Мордують Тарана, за словами Тетяни, лише за те, що він син голови «Тризубу» і на думку правоохоронців нібито володіє якоюсь страшною таємницею. Офіційно Пилипу Тарану офіційно інкримінують співучасть у пошкоджені «малої архітектурної форми», незаконно встановленої запорізькими комуністами. Також Тетяна Тарасенко повідомила, що за скаргою адвоката було проведено прокурорську перевірку. З побитим Пилипом зустрівся прокурор, який «не помітив» побоїв, проте, запропонував підписати папірці, що ніхто його не бив і він не має скарг на умови утримання. Заарештований відмовився підписувати фальшивку. Тоді до нього в камеру зайшли троє і знову побили до втрати свідомості, але він нічого не підписав…
Втім, це не перше свідчення адвокатів затриманих про брутальні порушення чинного КПК стосовно підозрюваних. 21 січня адвокат голови Тернопільського “Тризубу” Василя Лабайчука Віктор Ніказаков повідомив журналістів про факти незаконного тиску на підзахсного. 20 січня його допустили до підопічного, якого затримали щонайменше, за 10 діб до того. «Його (Лабайчука) утримують не в ізоляторі, а в камері Залізничного райвідділу міліції. Такі камери передбаченні для затриманих за різні бешкети – тут людей тримають до 72 годин. Тут немає білизни, не можна користуватися предметами особистої гігієни – навіть зубну щітку не можна мати. Згідно законодавства мені мали забезпечити з підзахисним конфіденційне побачення – але відмовили, бо «немає умов». Ми говорили в присутності двох міліціонерів. На Василя наділи наручники – це вже приносить людині дискомфорт і страждання. Я вважаю, що підозрювані утримуються в таких умовах спеціально. Таким чином на них здійснюють тиск і хочуть добитися потрібних свідчень – зізнання в причетності до вибуху», — розповів Ніказаков. Пізніше, після того, як завдяки скарзі адвоката на ім’я Генпрокурора та численним публікаціям у ЗМІ, в’язня перевели у СІЗО, громадськість отримала ще більш жахливі свідчення. За словами Ніказакова слідчі СБУ застосовували щодо його підзахисного протизаконні методи впливу, включаючи фізичне насильство. «Першого разу возили за кілька днів після затримання 15 чи 16 січня. Василь вже збився з ліку днів – не пам'ятає дати. Під час допиту були присутні п'ять-шість чоловік. Задавали питання стосовно підриву пам'ятника Сталіна. Василь відмовлявся давати свідчення. В цей час присутні погрожували. Казали, що назад в міліцію його везтимуть темними вуличками, і з ним може щось погане статися» , - переповів слова клієнта Ніказаков. Другий допит був 21 січня, коли Лабайчук вже мав адвоката. «Порушуючи закон, працівники СБУ відмовилися повідомити мене про допит. Знову питали його про теракт. Коли він відмовився будь що говорити без адвоката, робили йому так звану «дибу». Руки заламують назад, і хтось різко тягне за них до верху. При цьому людина від болю змушена нахилити тіло вперед, так що голова опиняється на рівні нижче колін. Василя в такій позі тримали кілька хвилин в кабінеті, а потім ще з 10 хвилин в коридорі. Він не піддався тортурам. Врешті його знову відвезли в міліцію», - повідомив адвокат…
Втім, для тих громадян, які жили за часів «розвинутого соціалізму» – подібна поведінка правоохоронців не викличе здивування. Бо тортури і мордування затриманих були звичайним явищем. Так би мовити традицією, успадкованою від ВЧК-ОГПУ-НКВД.
На сьогодні, реальність є такою: за двадцять років незалежної держави Україна каральні органи більшовицької влади, створені як інструмент здійснення тоталітарної влади, залишилися у заповідній недоторканності. Ніхто з політиканів у вищих ешелонах влади так і не наважився підняти руки на цей монстр, створений і доведений до досконалості особами, яких навіть комуністи називали катами: Ягодою, Єжовим, Берією… Проте, нелюдська система – це тисячі людей, які мають певні стосунки, що роками склалися у традиції, стиль роботи тощо.
І як ми бачимо – сьогодні інструмент тоталітарної влади виконує свою функцію у той самий спосіб, як це було за часів сталінської кривавої вакханалії. І в цьому сенсі події, які розгортаються навколо розслідування пошкодження та знищення «малої архітектурної форми» у вигляді скульптурного зображення Сталіну, лише зайвий раз наочно демонструють саме це.
Можливо ті посадовці, що сидять у високих владних кабінетах, не здатні зрозуміти, що для більшості пересічних українців ім’я Сталіна – це синонім жахливого, кривавого минулого, про яке, багато з тих, хто вижив й зараз побоюються розповідати. Бо рефлекс страху, вочевидь, в них вже відклався на рівні підсвідомості.
Чому влада зосередила зусилля «правосуддя» виключно на українських націоналістах? Тільки тому, що вони гучніше всіх протестували проти зухвалої і абсолютно незаконної провокації комуністів з встановлення «малої архітектурної форми» на ганку будинку, який невідомо кому належить? Враховуючи те, що десятки мільйонів громадян УРСР були заморені Голодоморами, закатовані у сталінських буцегарнях, концтаборах ГУЛАГу, розстріляні без суду і слідства, мотиви знищити скульптурне зображення Сталіну мали нащадки росіян, українців, євреїв, кримських татар, караімів, греків, німців та інших народів, які планомірно винищувалися більшовиками як етноси. І ці нащадки, рідні яких загинули від рук катів, навряд чи колись повірять у дешеві агітки, які нині тиражують чинні та колишні компартійні номенклатурники. І реанімуючи сталінізм тут, в Україні, земля якої просякла від крові жертв сталінських катів – влада улаштовує вибухонебезпечну гру. Небезпечнішу для неї самої, ніж вибухи смітників для громадян.
Природничі науки й релігію протиставляють одна одній лише люди, погано освічені як у першому, так і в другому” П. Сабатьє, французький хімік, Нобелівська премія 1912 р.
Актуально
36135 переглядів
Публiкацiї за темою «Є така думка»:
