Актуально
23584 перегляди
 |
Кажуть, старий друг – краще ніж два нових. Віктор Янукович, судячи з усього, згоден з цим прислів’ям. Зверніть увагу, в «регіональній» квоті міністрів нового Кабміну присутні і есдек Папієв, і республіканець Бойко: обидва працювали в «першому Кабміні Януковича». З того ж складу уряду в нинішньому списку опинилися Микола Азаров, Дмитро Табачник і Анатолій Толстоухов. З усього видно, що Віктор Федорович вважає за краще набирати кадри, по-перше, виходячи з досвіду попередньої спільної роботи; по-друге – за принципом особистої відданості або, скажімо так, сумісністю.
Як відомо, в основу підходу до формування нового складу Кабміну було покладено блоковий принцип. У результаті «регіонали» отримали економічний блок, Президент і «Наша Україна» - культурно-соціальний (силовиків – не рахуємо, квота на них закріплена за главою держави чинною Конституцією). «Вкраплення» соціалістів і комуністів майже не змінюють загального розкладу сил, а він для біло-синіх не просто вигідний – абсолютно виграшний. Янукович & Co з полегшенням «збули» з рук культуру, охорону здоров’я та молодіжну політику – тим паче, що на цьому наполіг сам Віктор Андрійович. Президент, схоже, остаточно увійшов в роль віце-прем’єра з гуманітарних питань - в тій її частині, яка стосується відновлення національних святинь і створення різного роду міфологій для внутрішнього користування. Партнери з Партії регіонів давно це зрозуміли і навчилися зворушливо кивати кожного разу, коли Віктор Ющенко говорить про національне самовизначення і «культурні виклики».
Тим часом, одне з головних питань на сьогодні: чи усвідомлює Президент, як багато він втратив? Найоптимістичніші з його соратників, з якими довелося розмовляти, вигукують: та що ти, він і зараз може і те, і це! Ну, по-перше, список «того і цього» не такий вже й великий, а по-друге, картина стає набагато зрозумілішою, якщо проаналізувати, чого Віктор Ющенко вже НЕ зможе зробити. Отже.
… Президент не зможе приїхати на засідання Кабміну і, як в старі добрі часи, піддати Віктора Януковича (Миколу Азарова, Андрія Клюєва та інших) принизливій критиці перед телекамерами. А якщо і зможе, то у відповідь почує таке, що більше на засідання уряду не приходитиме.
... Президент не зможе повчати політактив Донецької, Харківської, Одеської і деяких інших областей стосовно того, як їм облаштувати свій регіон: подібно до того, як частина стародавніх єгиптян поклонялася Осирісу, а частина – ну, скажімо, богу Ра, - так і тепер біло-сині (і частина помаранчевих!) регіони слухатимуть не Віктора Ющенка, а новоотриманого «лідера з повноваженнями» в особі Віктора Януковича (або лідера опозиції Юлію Тимошенко).
… На круглий стіл до Президента не прийде стільки акул великого бізнесу, як раніше: відтепер більшість питань вирішуватимуться через приймальню Віктора Януковича і кабінети його найближчих соратників.
… Президент не зможе розраховувати на стовідсоткову увагу лідерів інших держав: який сенс спілкуватися з людиною, що не має впливу на економічні процеси всередині держави, а отже – нездатний на ділі визначати зовнішньополітичний курс країни і гарантувати сприятливий інвестиційний клімат?
Таких НЕ в арсеналі глави держави набралося стільки, що не помічати цього може тільки дуже самозакохана людина. Тим часом, і крихти своєї кадрової квоти, що залишилися, Президент розподілив так, що навіть його союзники зі здивуванням знизують плечима. Взяти хоч би призначення Романа Зварича на посаду міністра юстиції – замість Сергія Головатого. Невже велика кількість скандалів, пов’язаних з Романом Михайловичем, нічому не навчили главу держави? А збереження за Юрієм Павленком портфеля міністра молодіжної політики і спорту – теж данина високому професіоналізму молодого кума? І це при тому, що серед висуванців Президента немає міністра економіки Арсенія Яценюка - його місце в новому Кабміні посів маловідомий постпред «Регіонів» Володимир Макуха. Адже саме пан Яценюк не викликав у біло-синіх ідіосинкразії, він взагалі добре зі всіма ладнає: наприклад, в липні під час євроінтеграційного саміту в Ялті за обідом невимушено спілкувався з Леонідом Кучмою.
Серед прикладів нерішучого ставлення Президента до компонування кадрового поля країни варто віднести і його мовчання відносно кандидатури на посаду другого віце-спікера Верховної Ради. На відміну, до речі, від Віктора Януковича, який привселюдно заявив про те, що підтримує висунення на цю посаду Раїси Богатирьової.
Тим часом, «регіонали» згрупували свої сили надзвичайно логічно. Згідно як з передвиборчими обіцянками, так і персональними потребами вони узяли під контроль макрофінансові потоки і отримали можливість формувати енергетичну політику України. Микола Азаров опікуватиметься бюджетом, Віктор Янукович, Андрій Клюєв і Юрій Бойко сформують потужний «енергетичний» кулак, ще з десяток «непомаранчевих» представників коаліційної більшості займуться матеріально-кадровими ресурсами, що знаходяться у розпорядженні профільних міністерств і відомств.
Саме до цих людей восени «потягнуться» по допомогу глави регіональних рад всіх рівнів – і це зміцнить політичний вплив Партії регіонів. У 2002-2003 роках їй частково заважав Леонід Кучма (який не любив переваги якої-небудь з фінансово-промислових груп), в 2004 – український виборець. У 2006 перешкод вже немає. Хіба що Універсал національної єдності. Жарт.
Публiкацiї за темою «Політика»:
