Актуально
21900 переглядів
 |
Конституційна реформа виявилася могутньою штукою. Входження у владу нового уряду «на основі усних домовленостей розподілу сфер впливу» залишили правове поле за бортом. Прикладів цього можна навести чимало.
Вчора, наприклад, був призначений новий глава НКРЕ Олександр Рогозін, який раніше займав пост радника Андрія Клюєва. Немає жодної проблеми в тому, що пост зайняв представник ДонбасуСіль. Це якраз і логічно: на те є свої домовленості між Ющенком і Януковичем.
Справа в іншому: останнім часом всі призначення в Україні робляться вельми цікавим способом. Спочатку нового чиновника представляє хтось із старших товаришів, а вже потім з’являється ухвала про його призначення. У деяких особливих випадках ще не призначений керівник до свого офіційного представлення встигає навіть провести нараду.
Звичайно, час, так би мовити, не терпить, та все ж… Подібна ситуація вже агукнулася Володимиру Козаку, якого Клюєв спочатку представив як главу «Укрзалізниці», а потім Кабмін був вимушений призначати його спочатку заступником, а потім, ймовірно подумавши, - першим заступником. Більш того, уряд був вимушений саме під це призначення швиденько перекроїти законодавство. Зрозуміло, що до подібного ексцесу Андрія Клюєва призвели розграфлені папірці з прізвищами і посадами, затверджені «трійкою» вночі, і абсолютне нерозуміння необхідності виконувати формальності.
У ситуації з НКРЕ практична реалізація «нового права» також призвела до вельми суперечливої ситуації. Річ у тому, що пан Рогозін був призначений на посаду ухвалою уряду. В той же час, згідно з чинним законодавством, це прерогатива виключно Президента, який і знімає, і призначає голову Комісії.
Зрозуміло, що хлопці з Кабміну мабуть вирішили, що в даному випадку діє пункт 9-2 статті 116 Конституції, де вказано, що уряд призначає і звільняє за поданням прем’єра керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу КМУ. Проте, відносно НКРЕ це не зовсім коректно.
Так, в Указі Президента (до речі – ще Кучми) чітко виписано, що НКРЕ є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, підконтрольним і підзвітним Президентові України. Звичайно, Конституція – це Основний Закон. Але Указ і всю законодавчу базу з НКРЕ ще поки ніхто не змінював. Тобто, питання про те, чи мав право Кабмін призначати керівника НКРЕ є принаймні спірним.
Та ж ситуація і з призначеннями заступників міністрів. Взагалі-то споконвіку в Україні призначати заступників міністрів було прерогативою Президента. І конституційна реформа не змінила в цьому питанні нічого.
Грішити подібними призначеннями почав ще Юрій Єхануров, але тоді це носило точковий характер. Сьогоднішня ж лавина призначень виглядає взагалі зухвало з правової точки зору. Звичайно, зрозуміло, що за кожним прізвищем велися переговори, і Президент сам би призначив всіх цих людей. Проте, справа в самому дотриманні принципу. Врешті-решт, Україна яка не є, але держава, яка намагається бути правовою. Абсолютно логічним виглядає завзяття нового уряду. Проте, абсолютно незрозумілою виглядає позиція Секретаріату Президента, який крізь пальці дивиться на порушення законодавства. Більш того, Павло Гайдуцький, усвідомлюючи проблему, стверджує, що Секретаріат на якійсь нараді вирішив спустити це питання на гальмах, мовляв, хай призначають.
Подібна тактика і одної, й іншої сторони дуже небезпечна для державної системи в цілому. По-перше, це породжує нескінченну кількість прецедентів, коли закон прямо порушується або використовується за якимись аналогіями, без відповідних роз’яснень органів, зокрема КСУ .
Нагадаємо Віктору Ющенку, що ще кілька тижнів тому «регіонали» погрожували йому затвердженням Віктора Януковича в парламенті без його внесення Президентом. Причому депутати напирали на якийсь принцип аналогії, який недопустимий в державному управлінні. Так от, якщо все в цій країні продовжуватиметься формуватися таким же чином, то Президент дочекається, що його знімуть з поста ухвалою Кабінету Міністрів, використовуючи при цьому аналогію з керівником центрального органу виконавчої влади.
По-друге, жоден з новопризначених заступників міністрів, глава НКРЕ і т.ін. не буде себе відчувати спокійно на своїй посаді. Адже призначені вони з порушенням законодавства. А значить - над ними постійно висітиме сокира зняття через суд. І знаючи українські реалії, ця сокира впаде на чиновницьку шию дуже скоро. Адже в Україні поки що є одна реальна влада – грошей і судів.
Бюрократія – це той стовп, на якому тримається будь-яка сучасна держава. Можна, звичайно, нарікати на її неефективність на пострадянському просторі, за гальмованість, але це єднальний стрижень всієї державної машини. Варто вибити кілька принципів, і все роззвалиться, як картковий будиночок.
А натомість прийде нова система, яка матиме ще менше відношення до демократії. Леонід Кучма при всій своїй авторитарності це чудово розумів, а ось Віктор Ющенко використовує принцип героя «Золотого теляти» директора Полихаєва, який не з’являвся на роботі і замовив собі печатку «Не заперечую. Полихаєв», «А ну вас всіх! Полихаєв» і т.ін. «Гумовий Полихаєв» чудово замінив живого директора. Але для Віктора Ющенка така позиція вкрай небезпечна.
Публiкацiї за темою «Політмаразми»:
