Наші хлопці, які стоять там, і татари — це єдина присутність України в Криму. Якщо військовим дати чіткий наказ стояти до кінця — вони стоятимуть. Все залежить від того, яка саме стратегія у держави.«Все буде добре. Мамо, я повернуся!» — написав у листі 22-річний лейтенант Юрій Шевчук своїй матері у Київ. А вона вже два тижні цілодобово слідкує за новинами, адже саме стільки феодосійські морпіхи перебувають у російській облозі. Так само сьогодні багато хто з нас не в змозі відірватись від телевізора та інтернету. На зміну розгубленості та бурхливим емоціям наша свідомість намагається вдатися до логіки і знайти відповіді на багато запитань, головне з яких: як діяти далі?
Наразі українські військовослужбовці в Криму та члени їхніх сімей перебувають в облозі. На них не тільки постійно здійснюється моральний тиск, але й добігають кінця не безлімітні ресурси, такі як паливо, продукти харчування. Саме на це йде розрахунок тих, хто намагається підпорядкувати собі територію республіки Крим.
Ігор Козій, військовий експерт Інституту Євроатлантичного співробітництва, вважає питання налагодження відповідного забезпечення цих військових частин одним з головних: «З моєї, військової точки зору, наразі потрібно робити наступне:
а) перекривати кордони — це однозначно;
б) вводити надзвичайний стан в певних регіонах;
в) почати інженерне обладнання певних ділянок, що можуть викликати загрозу;
г) розпочати часткову мобілізацію;
д) необхідно вибудувати систему управління, при якій були б налагоджені взаємодії між всіма (підкреслюю, всіма) військовими частинами в Криму;
є) узаконити формування так званого ополчення, незалежно від того, якої воно буде національності, та знову ж таки налагодити з ним взаємодію;
ж) подумати, як забезпечити українські військові частини матеріальними засобами: пальним, їжею, а за необхідності — боєприпасами;
з) серйозне посилити боротьбу з тими, кого ми називаємо незаконними формуваннями;
і) розблокувати наші Військово-морські сили на озері Донузлав».
«Кордони слід було закрити з перших днів. Тоді ж необхідно було вивести військові частини з району дислокації, всі маленькі підрозділи звести в один великий гарнізон. Це б набагато полегшило ситуацію з військової точки зору. Якщо говорити про те, що не було зроблено, я вважаю, що нічого, — говорить
директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. — На початкових етапах вторгнення українська армія могла б локалізувати противника за наявності політичної волі та чіткого керівництва з боку збройних сил. Система управління була дезорієнтована. І поки її не буде, очікувати якихось зрозумілих ходів не варто. У Міністерстві оборони працює досить багато досвідчених консультантів. Поки що проблема полягає в тому, що люди у владі не стали командою.
Ми можемо евакуювати військових, але що робити з татарами? Кримські татари вивозять свої сім’ї, але самі повертаються назад, щоб боротися. Ніхто їх звідти вивести не зможе, вони не залишать свою територію. Це їхня батьківщина. Хлопці, які стоять, і татари — це єдина присутність України в Криму. Якщо військовим дати чіткий наказ стояти до кінця — вони будуть стояти. Все залежить від того, яка саме стратегія у держави».
Кримські татари були єдиною соціальною силою в Криму, яка утримувала там українську присутність. «Наразі вони зажадають своєї автономії. Татари вже звернулися до ісламського світу за підтримкою, — веде далі пан Сунгуровський. — Багато країн поки що висловили її тільки на словах. Але де гарантія, що в Криму не з’являться ісламські бойовики? Якщо не організовано, то поодинці. Я думаю, що це один з варіантів, якого очікує Росія.Вони одразу ж нагадають і пов’яжуть Крим із Сирією. Україна не може залишитися осторонь, вона буде висловлюватися на підтримку кримських татар. Міжнародна спільнота відразу ж розколеться: постане питання про надання якоїсь допомоги, про ліквідацію санкцій стосовно Росії, що бореться з ісламістами. Це дуже тонка політика. Коли говорять про те, що Путін перестав сприймати реальність, це неправда. Це хитрий політик, який досить тонко розуміє всі механізми і таким чином вибудовує свою політику. Це страшна людина».
«Росію пересилити поодинці дуже важко. Її можна передумати, переграти. Подивіться, які технології сьогодні використовуються проти України. Ми бачимо незліченну кількість «заїжджого» криміналітету. Робиться це з однією метою — дестабілізувати ситуацію всередині країни. Показати, що влада не справляється із завданнями, які на неї покладені. Можливо, це і так. Але деякі речі сьогодні влада просто не може видавати широкому загалу тільки тому, що вони пов’язані з національною безпекою», — вважає І. Козій.
За словами експерта,
наразі одна з головних проблем — так звана п’ята колона: «Я її називаю «агентурою КДБ». Нам ні в якому разі не можна забувати історію. Колись по телебаченню звучали заяви першого президента України щодо відправлення списків агентури КДБ СРСР до Москви. Це були страшні заяви, але тоді ніхто на це не реагував. Цю історію потрібно крок за кроком підняти. Робити це для того, щоб побудувати дійсно серйозну і правильну систему безпеки. Сьогодні ми опинилися в становищі, коли будь-яка таємна інформація, яка зароджується в силових структурах, органах розвідки, контррозвідки, стає відомою в Москві. Свого часу офіцери сухопутних військ розповідали мені, що коли розроблялися штабні ігри, де уявний противник був десь на півночі, відразу ж звучав телефонний дзвінок, який забороняв їх проводити. Це говорить про низьку діяльність нашої військової контррозвідки в самій системі військ і контррозвідки України».
Ще у 2008 році в одному російському інтернет-виданні, заснованому кремлівським політтехнологом Глібом Павловським, вийшла стаття під назвою «Операція «Механічний апельсин» політолога Ігоря Джадана з докладним планом захоплення України. Тоді це здавалося плодом збудженої уяви російського фашиста. Але, як показують сьогоднішні події, це був перший «злив» інформації. План передбачав декілька варіантів. При найбільш обмеженому російські збройні сили займали лише Кримський півострів. При більш широкому варіанті (автор статті називає його «біло-голубою Руссю») зоною втручання стає весь південний схід України, включаючи Крим, причорноморські території, Донбас, Харків, Дніпропетровськ.
«Сценарій, який використали в Криму, не буде повторюватися в східних областях, — вважає М. Сунгуровський. — Це зовсім інший сценарій. Крим був обраний як фітіль, адже півострів — це відкритий шлях для введення військ РФ на територію України. Крим дуже зручний для того, щоб локалізувати його від допомоги з материкової частини. Тому реагувати на зосередження якихось військ або локалізувати і посилювати оборону — цього недостатньо. Так званий «громадянський опір» потрібно направляти в інше русло. Більшість кримчан і жителів східних регіонів незадоволені тим, що вони не самостійні, що їм не дають керувати своїм життям. Власне, цим незадоволені всі. Саме тому відбувся Майдан. Ми будуємо нову державу, давайте будувати разом. Сьогодні нагорі чи бояться, чи вичікують, або не знають, що робити. Тому наразі владу багато критикують. Але відсутність правління — це гірше, ніж навіть погана влада. Хаос недопустимий, особливо в такі складні моменти».
Як відомо, Кабмін виділив 6,8 млрд грн у резервний фонд для здійснення оборонної діяльності країни. За словами М. Сунгуровського, цих коштів вистачило б на підвищення грошового утримання військовослужбовців як у прикордонних військах, так і у збройних силах. Частково цього вистачило б на закупівлю матеріально-технічних засобів. Але серйозно розраховувати на закупівлю нового озброєння не варто. Та й не настільки важливо, скільки виділили. Важливо, як ці гроші будуть витрачені. Адже якщо у нової влади не буде покрокового плану з чіткими завданнями, результатами, термінами, то, швидше за все, вони будуть витрачені на повітря.
«Європа застосовує санкції проти агресії. Але
чи застосовує Україна такі ж санкції до агресорів? Чи ми досі виконуємо російські військово-технічні замовлення, відправляємо запасні частини для вертольотів, які будуть вбивати наших військовослужбовців, відправляємо головні частини для ракет самонаведення та інші номенклатури військово-технічної продукції? Питання, яке потрібно ставити уряду: що він зробив, допомагаючи Європі в галузі економічних санкцій?» — запитує І. Козій.
Говорячи про сценарії розвитку ситуації, за великим рахунком, можна розраховувати на мирний та немирний варіанти. «Поки що триває перемир’я. Багато що залежить від загальної ситуації, навіть не навколо Криму, а навколо України. Адже
у сценарії, який готувався Путіним, Крим був ключовою, але не єдиною ланкою. Основна мета Кремля — або маріонеткова влада в Україні, або сама Україна. Поки цього не буде досягнуто, Путін не зупиниться. Питання в тому, наскільки дієвими виявляться західні санкції. Наскільки сприйнятливою до них виявиться сама Росія. І наскільки готові захищатися громадяни України.
Слід пам’ятати, що у процесі реалізації цих складових на кожному кроці можливий перелом ситуації. Ми говорили про це МЗС України: необхідно бути готовим до того, що у будь-який момент доведеться сісти за стіл переговорів, і на них потрібно виходити з готовими сценаріями, готовими пропозиціями, аргументами і контраргументами. І тоді все це може стати підґрунтям для ситуації, за якої можливий мирний результат. Я дуже на це сподіваюся», — говорить пан Сунгуровський.
Обговорення відбулося на прес-конференції «Армія в облозі. Офіційний Київ мовчить» в інформаційному агентстві «Главком».
Актуально
26454 перегляди
Публiкацiї за темою «Національна безпека»:
