Актуально
14200 переглядів
 |
Проросійське лобі, зрозуміло, старається домогтися скасування санкцій та відразу ж - поставок військових кораблів до Росії. На цьому фронті — без змін. Але що приємно — табір здорового глузду також не пасе задніх. Голоси проти озброєння Росії в розпал загарбницької війни, яку Кремль, схоже, не збирається припиняти, чути добре. Крім самого президента Олланда та прем”єр-міністра Манюеля Вальса, які обидва спростували російські твердження, ніби переговори завершені, проти поставок виступають депутати та історики, університетські викладачі та громадські активісти.
Кремль діє маніпулятивно : поширюючи неправдиві повідомлення, Москва вказує, як саме вона хотіла б завершити неприємну для себе партію. Голосом радника президента з питань оборони та військової співпраці Владіміра Кожина, Росія озвучила сподівання отримати 1,2 мільярди євро — себто повну вартість контракту з виготовлення двох кораблів, “Владивостока” та “Севастополя”. Французькі джерела в Міністерстві оборони стримано наголошують, що переговори тривають, а рішення не буде ухвалене, радше за все, раніше середини серпня, та вказують іншу, більш-менш прийнятну для своєї країни максимальну суму: 785 мільйонів. Це те, що Париж отримав в якості авансу, відразу після підписання контракту.
Але і тут є нюанси. Зокрема, росіяни вже дістали технології з виробництва надсучасних військових платформ, що можуть на високій швидкості перевозити і вертольоти, й живу силу, й переносні шпиталі, й бойову техніку. За бажання, вони самі можуть виготовити щось подібне. Отже, вартість концепту треба вирахувати з авансу. Правники вказують також аспект форс-мажору, що повністю виник з вини не виробника, а замовника. “Зовсім не Франція напоумила Росію захопити Крим та розв’язати війну на Донбасі, - каже адвокат Фредерік Сале. - Тому не Франція, а Росія мусить нести відповідальність за нові обставини, які саме вона й створила. Не було б війни, перший містраль давно б пришвартувався десь на узберіжжі Тихого океану, а другий би готувався у далеку подорож. Кожен мусить платити за свої, а не чужі помилки”.
“Я виступав за продаж «Містралів» Росії в той час, коли ця країна мала на міжнародній сцені позицію, сумісну з ось такою військовою співпрацею, - заявив в інтерв’ю Sud-radio депутат-соціаліст Жан Главані. - Але з того моменту, як Росія, всупереч усім міжнародним правилам, спочатку привласнила Крим, здійснивши такий собі Аншлюс, потім заохотила проросійських сепаратистів розпалити війну в Україні, спричинившись до жахливих трагедій, використовуючи протиповітяні ракети, які збили транспортний літак, цілком нормально, що Франція грюкає кулаком по столу і каже, за таких умов: “Ми не поставимо вам «Містралі», що були пообіцяли.” Так — співпраці з Росією, але за умови, що вона поважатиме стандарти міжнародного права та повернеться до системи міжнародних взаємин, які побудовані не на принципі грубої сили, а на правових засадах”.
Подібна позиція досить поширена в правлячій партії. Але не варто спрощувати дебати довкола поставок містралів до класичного протистояння правих та лівих, влади та опозиції. Навіть якщо керівник партії “Республіканці”, колишній президент Ніколя Саркозі та його найближче коло тягнуть руку за Путіним, їхній підхід поділяють далеко не всі праві. “Де тут питання честі, у цій справі кораблів та мільярдів? - задається питанням історик та письменник Бенуа Райскі на шпальтах правого інтернет-видання Atlantico, полемізуючи з проросійським політиком Ніколя Дюпон-Еньяном. - Честі не видно. Натомість дуже добре проглядається, де є безчестя. Там, де зневага до легітимних побоювань Польщі, Балтійських країн, України, - так, легітимний острах щодо імперіалістичних апетитів Росії існує. Там, де нехтуються позиція всіх наших європейських партнерів, які ухвалили рішення про санкції, у відповідь на територіальне розчленування України”.
Бенуа Райський, автор книги “Лівацтво — стареча хвороба комунізму”, кепкує з патетики, до якої вдаються промосковські лобісти, автоматично використовуючи російські ідеологічні кліше: “Чуємо про “славетність” та “символічність” назв “Владивосток” та “Севастополь” для росіян, але де ж вони? Важко забути, що Севастополь був у 50-х роках ХІХ століття театром військової перемоги франко-британської армії над росіянами. Взяття бастіону Малахов курган згадують всі без винятку наші підручники з історії... Щодо Владивостоку, то там також нічого особливо славетного для росіян не сталося. У 1905 році, поблизу цього далекосхідного порту, морська ескадра царя Ніколая Другого зазнала нищівної поразки від японського імператорського флоту.”
Переговори тривають, а водночас із ними — політична та суспільна дискусія. Росія проривається нахрапом, бо знає, що її позиції — не виграшні. Франція зовсім не поспішає втрачати великі гроші. Час, за замовчуванням, грає на український інтерес. Було б не зле, якби дипломатія скористалася з нього по максимуму.
Публiкацiї за темою «Політика»:
