X

Вітаємо на нашому сайті!



У Вас встановлене розширення AdBlock або подібне. Будь ласка, додайте наш сайт до білого списку, - тим самим Ви сприятимете його розвитку, - адже сайт не утримується олігархами.
Аратта - На головну

17 вересня 2021, п`ятниця

«АРАТТА. Вікно в Україну» - домашня сторінка  Лист до редакції  Інформація про портал

Актуально
Музей «Аратта»
Невідома Аратта
Українські фільми
Українські мультфільми
Хто ти?
  Аратта у Facebook Аратта в YouTube Версія для мобільних пристроїв RSS
Чи знаєте Ви, що:
- в місті Батурин (Чернігівська область) 5 листопада 1702 року у генерального писаря Пилипа Орлика народився син Григор. Згодом вони будуть змушені покинути Україну. Пилип Орлик буде гетьманувати понад тридцять років, але більша частина його гетьманства пройде в еміграції. Григор Орлик стане визначним державним і військовим діячем Франції, генералом і довіреною особою короля Людовіка XV, отримає графський титул і велику кількість європейських нагород. В 1747 році Г.Орлик одружиться на Луїзі-Олені де Брюн де Дентельвіль і стане володарем значних земель у Франції. Під Парижем він буде мати замок. В середині ХХ ст. на землях, що колись належали Григору Орлику буде побудований міжнародний аеропорт “Орлі”...

Наш партнер - Дата-центр «Об`єднані Мережі України»

Курс валюти:
Курси валют в банках Києва
Курси валют в обмінниках Києва
Курси валют в регіонах України

Галерея дизайну «Аратта» — архітектура, брендінг, поліграфія, веб

Клуб української культури «Аратта» (м.Нововолинськ)


Погода в Україні:
 

Наш банер

Наш банер


Уроки ненависті у Росії. Україна захопила російський телеефір?

Є така думка 1950 переглядів Система Orphus: виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl+Enter

Опубліковано - 26.07.2021 | Всі публікації | Версія для друку

Уроки ненависті у Росії. Україна захопила російський телеефір?
У відпустці довелося подивитися російське телебачення. Чесно кажучи, я виявився не готовим. Мені доводилося чути, що Україна захопила російський телеефір. Про те, що нас призначили головним жупелом і головною темою. Але безпосереднє знайомство з двоголовим телеконтентом вибиває з колії.

Російський телеекран готує глядача до війни.

Знеособлює мене та мою країну. Аудиторію переконують у тому, що по сусідству з Росією живуть людожери, які не заслуговують на поблажливість. Напади телевізійної ненависті відбуваються щодня ‒ на всіх основних телеканалах.

Цікаво, а мешканці Кремля перебувають поза цим процесом чи все-таки всередині? Інакше кажучи: вони замовники подібного чи вже стали аудиторією? Якщо «колективний Путін» дивиться російське телебачення, то, виходить, що змія вкусила себе за хвіст. А якщо він лише координує контент ‒ то чи в його владі дати відмашку на зниження градуса істерії?

І це не просте запитання. Вже коли ти створюєш голема ‒ завжди є ризик стати його заручником. Якщо накачуєш суспільство ненавистю, то чи здатне воно потім без неї прожити? Російський обиватель живе в реальності розіпнутих хлопчиків, і тотальність подачі не залишає йому право на сумніви. Після того, що говорить йому про Україну телеекран, єдиний можливий вихід для нього ‒ це йти до військкомату.

Остаточна деградація російських медіа відбулася вже на наших очах. Тригером стали протести на Болотній площі ‒ після них розпочалася фінальна медіазачистка. Зміна власників газет і журналів супроводжувалася переродженням усіх тих, кого в дев’яності та нульові заведено було називати рупором російської ліберальної думки.

Втім, гадаю, що більшість цих людей сьогодні абсолютно щирі з глядачем. І річ не тільки у грошах. Самі собою гроші не подарують спокійного сну та безтурботної впевненості у власній правоті. Хочеться себе поважати, а для цього потрібна переконаність у правильності вибору. Щоб звучати щиро, потрібно вірити в те, що говориш.

Багато з тих, хто сьогодні в Росії годує глядача ненавистю, свого часу опинилися перед вибором. Щоб виправдати у власних очах перехід у провладний табір, вони переконали себе, що захищатимуть менше зло заради недопущення більшого.

Це етичне рівняння дозволило колишнім російським ліберальним світочам перейти лінію фронту. Справді ‒ що може бути простіше? Достатньо було оголосити нинішній російський стан справ «меншим злом» і дозволити уяві намалювати картину зла більшого, щоб потім погодитися стати атлантом, який тримає державне небо.

Саме так виглядає універсальна формула переходу з журналістики в категорію «обслуга режиму». Важливо лише не помічати, що «темне сьогодення» дане тобі в відчуттях вже сьогодні, тоді як придумане тобою ж «темне майбутнє», від якого ти обороняв стіни Кремля, існує лише у твоїй уяві.

Процес приручення російських медіа розтягнувся на роки й остаточно завершився вже після анексії Криму. Тепер колишні журналісти захищають Москву від «радикального ісламу» та «глобального тероризму», «ліберального фашизму» та «вседозволеності». Кожен з них запевняє самого себе, що воює на правильній стороні. Щоб докори сумління не псували хрускіт французької булки.

Але як би вони не пояснювали самим собі свою етичну трансформацію ‒ це не скасовує головного. Російський телеекран торгує ненавистю, й цей процес може розтягнутися на десятиліття. Нам залишається лише здогадуватися, як він позначиться на жителях сусідньої країни. Так, хтось в Україні може продовжувати вірити в те, що з сусідами можна «помиритися».

Але тільки чому вони впевнені, що примирення захочуть самі сусіди?

Якщо ви помітили в тексті орфографічну помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

 

 
Share/Bookmark
 
Публiкацiї за темою «Є така думка»:
 
  
Публікації:

Останні новини:

Популярні статті:
 
 

Минулі покоління лишили нам не так розв`язання проблем, як самі проблеми”
Сенека

 
Реклама на порталі
 
Опитування:

Україна сьогодні -
Окупована країна
Незалежна і самостійна
“Бананова республіка”
Час покаже







 

 

© АРАТТА. Український національний портал. 2006-2021.
При передруці інформації, посилання на www.aratta-ukraine.com обов`язкове.